«Святий Миколаю, тримай вовка в раю. Тримай його за ногу, доки не знайду дорогу».

Цю молитву етнографи записали в Західній Україні 150 років тому. Уявіть собі: заблукавши в лісі, напівжива від страху дитина просить святого притримати вовка, причому... в раю. Є тільки один святий, який міг вислухати таку молитву, — святий Миколай.

У Західній Україні і деяких районах Польщі існував звичай у День святого Миколая й напередодні Різдва миритися з вовками. На край села вовкам виносили частування — горохову кашу. Раптом сподобається, і стануть вегетаріанцями. Святого Миколая вважають своїм заступником усі, чия професія пов’язана з підвищеним ризиком — мореплавці, мандрівники, сплавники лісу. Але святого Миколая вважають своїм покровителем і благополучні громадяни — банкіри, мірошники, пекарі, вчителі і, звісно, школярі та студенти. Чому саме його?

На рахунку святого Миколая чимало чудес. Так, за його молитвами, як мінімум, двічі стихав шторм на морі, і корабель, який уже починав тонути, благополучно прибував у гавань.

На згадку про чудесне спасіння моряків святого Миколая часто зображують поряд із кораблем чи якорем. Але не менш популярним є й інше зображення — з трьома мішечками або з трьома золотими кульками. Це пам’ять про історію, коли він врятував трьох доньок зубожілого чоловіка, давши йому три гаманці грошей на їхні весілля.

Це далеко не єдина легенда про таємні дари святого. Існує легенда про те, як святий Миколай воскресив єдиного коня бідного селянина, загризеного вовками. Селянин уранці був розбуджений іржанням двох коней, прив’язаних до його ганку.

У більшості країн святий Миколай дарує дітям подарунки таємно, тому ніхто до ладу не розгледів навіть, на чому він приїжджає, — на білому крилатому коні чи на білому віслючку, нащадку того самого, на якому урочисто в’їхав у Єрусалим Спаситель. Бувають і винятки. Так, у деяких районах Польщі святий Миколай приходить до дітей відкрито, особисто вручає подарунки і починає веселе свято.

До Амстердаму, покровителем якого є святий Миколай, він приїжджав заздалегідь, уже 15 листопада. Точніше, як і годиться патрону моряків, припливав на кораблі. Його урочисто зустрічали бургомістр і жителі. На білому коні на чолі святкової процесії святий Миколай об’їжджав місто, кидаючи в юрбу жмені пряників і цукерок. Такими ж цукерками і пряниками уночі наповнюються дитячі черевички, виставлені на підвіконнях, а в переддень Дня святого Миколая подарунки одержують усі — і дорослі, і діти.

Як св.Миколай став Санта Клаусом

На початку XVII століття голландці, прощаючись із батьківщиною, забрали цю традицію з собою. Коли 1624 року вони заснували на острові Манхеттен Новий Амстердам, святий Миколай став приїжджати і туди. Через сорок років місто зайняли англійці і перейменували його в Нью-Йорк. Звичай сподобався й їм. Але вони ніяк не могли навчитися вимовляти ім’я святого — Sinter Klaas. 1809 року Вашингтон Ірвінг у книжці «Історія Нью-Йорка» докладно описує звичай голландців святкувати День святого Миколая. Але ім’я святого Ірвінг передав як Santa Claus. Святий приїжджає до дітей під Різдво, а на вигляд це чоловік невеличкого зросту, із черевцем, веселий і добродушний. Отак і з’явився Санта Клаус.

За останні 200 років пов’язані з Різдвом традиції розросталися разом з важливістю цього зимового свята, що завершує рік, і Святий Миколай став їх невід'ємною частиною. Святий білобородий Миколай в костюмі архієрея, червоного кольору був перетворений на Діда Мороза в Сполучених Штатах і Канаді і нарешті традиція повторно перетнула океан до Англії.

Традиції зберігалися навіть тоді, коли в деяких країнах скасували і Різдво, і все святе. Тільки їх стали називати новорічними. Агенти святого Миколая — один під ім’ям Січневого чоловічка за часів Французької революції, другий під ім’ям Діда Мороза в СРСР — продовжували роботу. Байдуже, що в кожній країні дарувальник має своє ім’я. Адже святий Миколай завжди волів діяти анонімно.

Відомі з радянських часів новорічні базари теж не турботливі профспілки придумали. Здавна в День святого Миколая повсюдно починалися так звані миколаївські ярмарки, що тривали до самісінького Різдва. Відкривалися вони урочистим богослужінням, під час якого торгові люди просили у святого Миколая заступництва і благословення. Не забуваймо: святий Миколай — патрон купців, виноробів і броварів, ювелірів, іграшкових справ майстрів, парфумерів і кондитерів. Одне слово, виробників і продавців усього, що потрібно для свята.

Святий Миколай в Україні

Святий Миколай - найпопулярніший святий в українській церкві після Святого Володимира. Це підтверджується тим, що названих на честь Святого Миколая церков, більше, ніж на честь будь-якого іншого святого.

В Україні перша згадка про Святого Миколая пов'язана з 882 роком часів Руського Князя Ігоря, коли на одному із київських гербів було зображено Святого Миколая. Кажуть, що коли Святий Володимир, Князь Русі-України в 988 проголосив у своєму князівстві Християнську релігію, він отримав особливе благословення від ікони Святого Миколая. Коли він відвідував Константинополь то був вражений поклонінню Святому могутнього Візантійського Імператора. Зараз Ікони Святого Миколая на іконостасі українських церков зазвичай розміщують зліва.

Культ святого Миколая був надзвичайно поширений в Україні. 19 грудня православна церква святкувала день пам'яті чудотворця, архієпископа Миколи Мирлікійського. Святий Миколай завжди вважався заступником простого люду. Йому молилися, вирушаючи в путь і потерпаючи на морі, під час хвороби чи пожежі.

Свято відзначалося по всій Україні з піснями, музиками, своєрідними обрядовими дійствами та забавами, коріння яких сягає дохристиянських часів. В околицях Києва ще на початку XX ст. влаштовувались обходи на честь Миколая, схожі на різдвяні колядування. Група парубків, на чолі з перевдягнутим у Миколая обходила двори, співаючи пісню: «Ішов Микола лужком, бережком, святий Микола, лужком, бережком...». Тільки вони не збирали дарунки, а навпаки, роздавали їх дітям: цукерки, фрукти, горіхи тощо, а неслухняним залишали палицю як пересторогу на майбутнє. Це дійство супроводжувалося театралізованою виставою, головними дійовими особами в якій був сам Микола, який заступався за дітей, і чорт, який викривав усі їхні вади. Характерним для миколаївських колядок є змагання господарів і колядників у дотепах, жартах, каламбурах, знанні загадок, прикмет, прислів'їв, приказок, небилиць, скоромовок. Таким чином, нерідко хлопець передавав подарунки коханій дівчині і навпаки.

У сучасній Україні цей день вважається дитячим святом, коли влаштовуються спеціальні розважальні акції та вистави за участю головного героя – святого Миколи. Це також день благодійних заходів для знедолених дітей - сиріт, інвалідів і хворих. Святий Миколай, на відміну від Санта Клауса та Діда Мороза, не приходить з лісу, а спускається з неба.

Святковий стіл у цей день повинен містити багато різноманітних ласощів: цукерок, печива, тістечок та медових пряників. Діти святкують разом з батьками, співають веселі пісні та читають вірші. Плачуть тільки ті, що були нечемні, але на Миколая в українських родинах таких, зазвичай, нема.

Святий Миколай - це незмінна частина різдва, сезон миру і великодушності серед усіх народів. Отже відповідно, елементи наших святкувань різдва прийшли від багатьох націй. Хоча український Святий Миколай носить вбрання архієрея, американський Санта Клаус - це веселий хлопець в білому отороченому хутром червоному одязі, а російський Дід Мороз - це добрий старий зі своєю неодмінною супутницею Снігуронькою, у всіх них є великодушність Миколая, архієрея Myра, який живий і до сьогодні.

У Патарі (Мала Азія) жив один бідний чоловік, у якого були три доньки-красуні. Але той чоловік був такий бідний, що не мав можливості віддати доньок заміж. І у нещасного батька виникла гріховна думка – пожертвувати честю дівчат, а з їхньої вроди отримати гроші, необхідні на придане.

На щастя у цьому ж місті мешкав добрий священик Миколай, що пильно слідкував за потребами своєї пастви. Дізнавшись про лихі наміри чоловіка, він вирішив позбавити його від тілесної убогості, щоб тим самим врятувати сім’ю від духовної загибелі. І Миколай задумав здійснити благодіяння так, аби про нього ніхто не здогадався, не знав навіть той, кому він зробив добро.

Взявши великий вузол із золотом, опівночі, коли всі спали і не могли його бачити, священик підійшов до хатини бідного батька та через вікно кинув в середину золото, а сам поспіхом повернувся додому.

Ранком чоловік знайшов золото, але не міг зрозуміти, хто його таємничий благодійник. Вирішивши, що Промисел Божий послав цю допомогу, він віддячив Господу і згодом видав старшу доньку заміж.

Святий Миколай, коли побачив, що його благодіяння принесло потрібний результат, вирішив довести справу до кінця. В одну з наступних ночей так само таємно священик підкинув у вікно бідняка другий мішечок із золотом.

Батько видав заміж і середню доньку заміж, сподіваючись, що Господь таким же чином допоможе і молодшій. Але він вирішив у будь-який спосіб дізнатися, хто його таємний благодійник та гідно віддячити. Для цього він не спав ночей, але довго чекати не довелося: незабаром прийшов і третього разу прийшов добрий пастир Микола. Впізнавши свого янгола-охоронця, щасливий батька пав до ніг Святого Миколая, і цілуючи, дякував за спасіння від духовної загибелі.

День Святого Миколая – найулюбленіше свято дітей, коли у казкову ніч збуваються найзаповітніші бажання. Ранком 19 грудня кожен малюк сподівається під подушкою чи у капцях знайти „миколайчика”. Але чи завжди було так? Чому саме Миколай став янголом-охоронцем малечі?

Життя-легенда архієпископа Миколая

Святий Миколай народився в місті Патарі (Малій Азія) у шляхетних і багатих батьків близько 280 року. Вони були праведними християнами, тож змалку хлопчик ріс набожним, багато часу проводив у храмі, уникав веселощів та врешті-решт став ченцем.

Після смерті батьків Микола роздав свою спадщину бідним і розпочав шлях земного янгола. Молитвами він заспокоював бурю, зцілював хворих і без ліку творив добрі діла. За це мешканці міста Мірах обрали його архієпископом, а Господь наділив даром чудотворця.

Покровитель мореплавців, рибалок та мандрівників

У народних легендах Миколай боронить людей від стихійних лих, а найбільше – на воді. Ще донедавна всі одеські рибалки в куренях мали образ святого, а, виходячи в море, брали його з собою. Чудотворець є покровителем міста Амстердам – столиці Нідерландів, країни великих мореплавців. Мандрівники, вирушаючи в путь, просять у святого захисту. Своїм захисником його вважають знедолені і несправедливо засуджені, молодята і землероби.

Діти обрали своїм захисником Миколая

За життя Миколай був здібний до навчання, тож з появою шкіл при храмах, він став опікуном учнів. З літопису відомо, що у XI столітті у Кельнському соборі (Німеччина) на „Миколая” вихованців школи пригощали солодощами. Звідти свято поширилося на сім’ю. Крім того, у цей день матері дарували дітям новий зимовий одяг та чоботи, в які клали горіхи, сухофрукти, шкільне приладдя, іграшки. Діти ж, які не були чемними протягом року, замість солодощів отримували пучок лози. Адже Святий Миколай при собі завжди має „Золоту книжку”, де записано, хто гідний подарунка, а хто – ні.

В українську школу традиція відзначати Миколаїв день прийшла у XIX столітті. Але, на відміну від німецького свята, наші діти не лише чекали подарунків від Чудотворця, а й самі ретельно готувалися – вчили віршики, пісні, вигадували конкурси та вікторини. Дня них День Святого Миколая був своєрідним підсумком навчальних досягнень, а також „екзаменом совісті” перед Різдвом – підсумком добрих справ та неслухняності.

Народні свята багаті на різні традиції та звичаї, дотримання яких приносить у дім здоров’я, радість, благополуччя. День Святого Миколая не виняток, адже історія його святкування налічує вже не одне століття. Ось деякі з них.

1. Кожний, хто 19 грудня робив подарунок своїй дитині, повинен був вшанувати і Святого Миколая, придбавши сувенір для дітей, які хворіють чи залишилися без батьків.
2. На святкову службу у церкву давні українці приносили яйця, пофарбовані у червоний, жовтий та зелений колір, „для святого Чудотворця”, а на столі в цей день обов’язково була яєчня.
3. Увечері, напередодні свята Миколая, на березі річки збиралися старці, робили із соломи опудало, саджали його в дірявий човен і пускали по воді. Після цього кликали Святого та просили його прийняти „опудало солом’яне в чоботах і сорочці”, у якого немає ні дружини, ні дітей і ніхто не плакатиме, та залишити у спокої рибалок і мореплавців.

В Новый год
Мы всем народом
Не возьмем с собой невзгоды,
Передряги не возьмем.
В Новый год
Мы всем народом
Просто лучше заживем,
Словно песню запоем.
Песню с добрыми словами,
Сочиним ее мы сами,
Сочиним ее мы вместе
И споем мы в этой песне
О красивой Украине.
Как барвинки на картине,
Где все в рамке и в порядке,
И политики не гадки,
И не гладки с хапуг взятки,
И инфляции где нет,
Чтоб прожить весь год без бед.
Чтоб на завтрак был омлет
Да борщец был на обед,
Да вареники к вечере,
Да любовь крепилась в вере.
Если ж вновь надежды нету,
Ты опять достань газету
За декабрь с того года,
Где на год дана погода
Поздравленьем
С Новым годом!
С Новым годом, столица!
Валерий Кубинский

Це був 1996 рік... Під вечір мама і тато сказали нам із сестрою, що коли ми зараз же не приберемо у своїй кімнаті, то до нас Святий Миколай не прийде. Зрозуміло, що десь за два тижні до того ми написали йому листи і вказали, що би хотіли отримати у подарунок.
Моя сестра мріяла про м’яку іграшку, качечку, їх тоді "понками " називали, а в мене була мрія мати власний годинник на руці. І от прокидаємося ми близько 6 ранку 19 грудня: у сестри біля подушки сидить її іграшка, а в мене ні біля подушки, ні під подушкою нічого немає. Звісно я – в сльози. Мама і тато прибігли – не зрозуміли, що сталося.
А тоді в нас удома жив котик Мурчик, здається так його звали, і він коли побачив, що в мене біля подушки лежить щось, та ще й блискуче, то почав уночі з ним гратися і засунув аж під ліжко. Радості було "море", коли тато мені дістав звідти годинник.
Не знаю чому, але саме цей день Миколая мені найбільше запам’ятався. А ще пригадую, того року були мерзлі апельсини. Їх тато десь надворі ховав, щоб ми з сестрою не знайшли.