ОФІЦІЙНИЙ САЙТ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
 
Головна Пошук e-mail

el_zvern.png
grafik-priyomiv.jpg
 
grom_obgovor_2016.jpg
 baner_shrda.png
pereimenuv.png
partnerski_proektu.png
banner17067.jpg
2d4c64573e448af2cecbc17abba85ef7_1434053164_medium.png
obgovorennja.jpg
vidkr_urjad.png
city_light_new_03.jpg
shvydka_jur_dopomoga.png
museum_.gif
ban_osbb2210.jpg
derjava.jpg

Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

karta1.jpg

Лічильник відвідувань

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1983
mod_vvisit_counterВчора4901
mod_vvisit_counterНа цьому тижні29938
mod_vvisit_counterЗа місяць43317
mod_vvisit_counterЗа весь час5021277
ДФС району Надрукувати Надіслати електронною поштою
29.11.2016

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

Керівництво ДПІ у Шевченківському районі:

КРИЖАНОВСЬКИЙ Віктор Іванович

В. о. начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ  ДФС у м. Києві - перший заступник начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ  ДФС у м. Києві

КОРНІЄВСЬКА Ольга Михайлівна

- заступник начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

 

Адреси: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26 тел: 044-238-95-57, 044-238-92-54, 044-482-34-86
пров. Політехнічний, 5а тел: 044-238-95-57
вул. Щербакова, 48а, чергова частина податкової міліції тел: 044-443-99-47


Телефон приймальні громадян: 044-482-34-83
Код ДПІ у Шевченківському районі - 2659
Податковий номер (Код ЄДРПОУ ДПІ) – 39561761

Офіційний сайт ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві:  http://kyiv.sfs.gov.ua/

Офіційна поштова скринька: Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

Поштова скринька щодо отримання запитів на публічну інформацію: Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script. Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

Поштова скринька для подання громадянами письмових звернень в електронному вигляді:  Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script. Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

 

 

Новини

 

 

 
29.11.2016
 
Оподаткування податком на доходи фізичних осіб участі працівників у семінарах та конференціях, у тому числі і за кордоном
 
 
Відповідно до статті 6 Закону України від 12 січня 2012 року № 4312-VI «Про професійний розвиток працівників» організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ), підпунктом 165.1.21 пункту 165.1 статті 165 якого передбачено, що не включається до складу оподатковуваних доходів таких фізичних осіб сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ (у 2016 році – 1930 грн.) на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов’язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки.
Слід врахувати, що якщо працівник припиняє трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку, визначеному розділом  IV ПКУ (абзац другий підпункту 165.1.21 пункту 165.1 статті 165 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 ПКУ), включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
Також, згідно з підпунктом 165.1.37 пункту 165.1 статті 165 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.
Отже, кошти сплачені роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за навчання фізичної особи, що не перевищує у 2016 році – 1930 грн. за кожний місяць навчання, за умови дотримання інших норм, визначених у підпункті 165.1.21 пункту 165.1 статті 165 ПКУ та витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) працівника, не включається до складу оподатковуваного доходу такої фізичної особи (працівника). У разі порушення умов та в частині перевищення суми, визначених підпунктом 165.1.21 пункту 165.1 статті  165 ПКУ кошти, сплачені роботодавцем за навчання фізичної особи прирівнюється до додаткового блага та оподатковується за ставкою 18 відсотків.
Щодо участі працівника у семінарах та конференціях.
У визначенні Українського юридичного термінологічного словника семінар – це форма групової роботи за участю запрошених, мета якої – обмін інформацією з певної теми. Конференція – це великі засідання тривалістю один чи декілька днів, присвячені одному ключовому питанню або темі, поділеним на вужчі питання. Участь у семінарах (конференціях) передбачає отримання інформаційно-консультаційних послуг на підставі укладеного договору з організатором семінару (конференції).
Отже, у разі якщо запрошеною стороною семінару (конференції) та за умовами договору отримувачем інформаційно-консультаційних послуг є юридична особа (роботодавець), інтереси якої представляє працівник, то сума сплачена юридичною особою (роботодавцем) за участь у семінарі (конференції) не є доходом такого працівника та об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Водночас, якщо за умовами договору запрошеною стороною та отримувачем інформаційно-консультаційних послуг є працівник, то сума, сплачена юридичною особою (роботодавцем) за участь у семінарі (конференції) за такого працівника, слід розглядати як дохід, отриманий таким працівником у вигляді додаткового благо, який включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується за ставкою 18 відсотків.
 
Чи підлягає оподаткуванню ПДФО сума внесків за договорами довгострокового страхування життя фізичної особи, яка сплачена його роботодавцем за свій рахунок
 
 
Відповідно до підпункту «в» підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.
 
Оподаткування ПДФО подарункових сертифікатів, подарованих юридичною особою фізичним особам
 
 
Відповідно до абзацу першого підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ), до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.
Додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ) (підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 ПКУ (абзац другий підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164).
Згідно з пунктом 164.5 статті 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп),
де К - коефіцієнт;
Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Водночас не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відс. однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі (підпункт 165.1.39 пункту 165.1 статті 165 ПКУ).
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 статті 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Враховуючи викладене вище, якщо юридична особа надає подарункові сертифікати фізичним особам, то вартість таких сертифікатів включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо та оподатковується за ставкою 18 відс. у джерела виплати з урахуванням вимог підпункт 165.1.39 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.
 
Нагадування про терміни сплати Єдиного внеску
 
 
Відповідно до частини восьмої статті  9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) – роботодавці зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Порядок нарахування і сплати ЄВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Інструкція № 449).
Згідно з пунктом 11 розділу  ІV Інструкції № 449 у разі якщо останній день строків сплати ЄВ, зазначених у Інструкції № 449, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати ЄВ вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
 
 Про надання довідки фізичній особі-підприємцю про суми сплаченого єдиного внеску для отримання допомоги по вагітності та пологах
 
 
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) має право безоплатно отримувати від органів ДФС та Пенсійного фонду в межах їх компетенції інформацію, необхідну для виконання обов’язків, покладених на платника згідно з Законом № 2464, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску.
Таким чином, платник може звернутися до органу ДФС за основним місцем обліку з заявою в довільній формі щодо отримання довідки про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 12 прим. 1 Закону № 2464 Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 2464 на кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка.
При цьому, пунктом 4 частини 1 статті 14 прим. 1 Закону № 2464 визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов’язані надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.
Враховуючи зазначене вище, ФОП може безоплатно отримати довідку про наявність / відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску в органах ДФС, а в органах Пенсійного фонду України – довідку про інформацію, що міститься у її персональній обліковій картці в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру. Довідка видається безоплатно на підставі поданої заяви платника.
 
Підприємець на загальній системі оподаткування який є пенсіонером за віком не звільняється від сплати єдиного внеску
 
 
Відповідно до пункту 4 частини першої статті  4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП ЄП.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пункті  4 статті 4 Закону № 2464, а саме ФОП (крім ФОП ЄП) ЄВ нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Отже, ФОП на загальній системі оподаткування, яка отримує пенсію за віком, повинна нараховувати та сплачувати ЄВ на загальних підставах. Винятків та пільг для зазначеної категорії ФО чинним законодавством не передбачено.
 
Що робити, якщо Ви втратили особистий ключ електронного цифрового підпису
 
 
Якщо підписувач втратив (пошкодив) особистий ключ або забув пароль захисту особистого ключа, то він повинен звернутись до представництва АЦСК ІДД в якому отримував послугу електронного цифрового підпису та повторно пройти процедуру реєстрації з одночасним поданням заяви на скасування посиленого сертифіката та пакету реєстраційних документів для відповідної категорії платника податків перелік яких визначено у розділі 5 Регламенту АЦСК ІДД.
Нагадуємо, що строк дії посилених сертифікатів відкритих ключів, отриманих від АЦСК ІДД, не перевищує двох років з моменту їх формування.
Також слід зауважити, що Платники податків мають можливість укласти договір Про визнання електронних документів з органом ДФС у електронному вигляді. Для укладення такого договору  з органом ДФС в електронному вигляді можуть бути використані безкоштовні програми та онлайн сервіси надані компаніями-учасниками Меморандуму щодо поліпшення процесу подання звітності, впровадження електронних сервісів та розвитку електронного документообігу, які доступні у розділі «Програмне забезпечення» інформаційного ресурсу АЦСК ІДД за посиланням http://acskidd.gov.ua

Порядок відображення витрат на розробку веб-сайту, реєстрацію доменного імені та хостинг
 
 
Згідно з пунктом 1.3 Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25.10.2002 № 327/225, веб-сайт – сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб’єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет.
З урахуванням положень частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV та статті 8 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» веб-сайт відноситься до об’єктів права інтелектуальної власності (авторського права).
Розміщення веб-сайту в мережі Інтернет передбачає реєстрацію доменного імені та власне розміщення веб-сайту (хостинг).
Статтею 1 Закону України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено, що доменне ім’я – це ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті.
Згідно з Порядком підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року № 522, абоненти підключаються лише через операторів (суб’єктів господарювання, які надають послуги з доступу до глобальних мереж передачі даних).
Відповідно до підпункту 14.1.120 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.
Підпунктом 138.3.4 пункту 138.3 статті 138 ПКУ визначено 6 груп нематеріальних активів, щодо яких нараховується амортизація Зокрема, у податковому обліку до групи 6 включаються інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
З урахуванням викладеного, витрати платника податку, пов’язані з розробкою веб-сайту та його розміщенням в мережі Інтернет (реєстрація доменного імені та хостинг), відносяться до 6 групи – інші нематеріальні активи. При цьому розрахунок амортизації здійснюється відповідно до норм пункту 138.3 статті 138 ПКУ.
 
 
 
 
16.11.2016

 

В податковому розрахунку за формою 1-ДФ передбачено внесення відомостей про суми єдиного внеску,  платникам податку що вносяться за рахунок його роботодавця

 

Так, відповідно до підпункту 165.1.6 пункту  165.1 статті  165 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ), до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що вноситься за рахунок його роботодавця у розмірах, визначених законом.
Відповідно до частини 4 статті  7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 - VІ ”Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі за текстом – Закон №2464) справляння єдиного внеску здійснюється із суми заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), не зменшеної на суму утриманих податків та інших обов’язкових платежів, які сплачуються згідно із чинним законодавством, та із суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів і виплат, виконуваних за дорученням отримувача.
При цьому, частиною 6 статті7 Закону № 2464 нарахування єдиного внеску за працівників здійснюється роботодавцями за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.
Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Закону України від 09.07.03 № 1058-IV ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон) органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема, від інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів та органів державної податкової служби.
Разом з тим, прикінцевими положеннями Закону встановлено, що вимоги (положення), які стосуються Накопичувального фонду, набирають чинності з дня запровадження законом порядку перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду.
Враховуючи наведене, а також необхідність у майбутньому удосконалення обліку суми збору на державне пенсійне страхування, що вносяться за рахунок працедавця у розмірах, визначених законом, та обліковуються в індивідуальній картці застрахованої особи (найманого працівника), зазначена інформація до набрання чинності законом про запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду у податковому розрахунку ф. №1 ДФ не відображається.

 

У разі відсутності нарахування та виплати доходу в кварталі, в якому відбулося звільнення працівника податковий розрахунок за ф. 1ДФ не подається

 

 Нагадуємо, що відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Згідно з пунктом 3.7 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі за текстом - Порядок) графа 7 заповнюється тільки на тих фізичних осіб, які були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді. Для тих фізичних осіб, які не змінювали місця роботи у звітному періоді, графи 6 та 7 не заповнюються.
У разі неодноразового прийняття фізичної особи на роботу і її звільнення з роботи у звітному кварталі про таку особу потрібно заповнювати стільки рядків, скільки разів інформація про зміну місця роботи особи зустрічається у звітному кварталі.
У графі 6 «Дата прийняття на роботу» відображається дата (число, порядковий номер місяця, рік) прийняття фізичної особи на роботу, наприклад, якщо дата прийняття 17 квітня 2015 року, то у графі 6 потрібно вказати «17.04.2015». (підпункт  3.7.1 пункту  3.7 розділу III Порядку).
У графі 7 «Дата звільнення з роботи» відображається дата звільнення фізичної особи з роботи аналогічно абзацу другому цього пункту.
Враховуючи викладене вище, у разі відсутності нарахування та виплати доходу в кварталі, в якому відбулося звільнення працівника податковий розрахунок за ф. 1ДФ не подається та графа 7 «Дата звільнення з роботи» такого розрахунку не заповнюється.

 

Нюанси заповнення графи 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» податкового розрахунку за формою 1-ДФ

 

Звертаємо Вашу увагу, що пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, визначено порядок заповнення реквізитів Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі – Податковий розрахунок за ф. 1ДФ), зокрема:
зазначаються податковий номер юридичної особи - податкового агента, податковий номер або серія та номер паспорта фізичної особи - податкового агента (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), яка подає розрахунок. Заповнення клітинок проводиться зліва направо (для юридичних осіб доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше восьми)
у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта*» відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), про яку надається інформація в податковому розрахунку.
Враховуючи викладене вище, заповнення клітинок у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» податкового розрахунку за ф. 1ДФ проводиться зліва направо, пропуски (пробіли) при цьому не допускаються. Мінімальна кількість знаків у даній графі – 8
Податковому агенту не потрібно у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» податкового розрахунку за ф. 1ДФ доповнювати зліва направо нулями інформацію про серію та номер паспорта фізичної особи.

 

 Відповідальність підприємця на загальній системі оподаткування за несплату або несвоєчасну сплату ЄВ, нарахованого за календарний рік

 

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом – Закон № 2464) платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі за текстом – ЄВ), зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, зокрема, ФОП, які обрали загальну систему оподаткування, зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ контролюючий орган застосовує до платників ЄВ штрафні санкції у розмірі 20 відс. своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464).
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відс. суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої Законом № 2464, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частини десята та тринадцята ст. 25 Закону № 2464).
Згідно зі статтею 165 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х підприємці несуть адміністративну відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату ЄВ:
1.Несплата або несвоєчасна сплата ЄВ, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, – тягне за собою накладення штрафу на ФОП від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За повторне за рік вчинення таких дій – тягне за собою накладення штрафу на ФОП від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2.Несплата або несвоєчасна сплата ЄВ у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – тягне за собою накладення штрафу на ФОП від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За повторне за рік вчинення таких дій – тягне за собою накладення штрафу на ФОП від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи зазначене, у разі несплати ЄВ, нарахованого за календарний рік, до ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, починаючи з 10 лютого року наступного за звітним, застосовуються штрафні санкції у розмірі 20 відс. своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відс. суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
За порушення строків сплати ЄВ ФОП несуть адміністративну відповідальність.

 

Відповідальність за неподання Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації

 

 Відповідно до пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені пунктом 133.4 статті 133 ПКУ, подають Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553 (далі – Звіт), у строки, передбачені для подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
Документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку є податковою декларацію, розрахунком (пункт 46.1 статті  46 ПКУ).
Пунктом 49.2 статті 49 ПКУ визначено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) передбачена пунктом  120.1 статті120 ПКУ.
Зокрема, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1 статті 120 ПКУ).
Враховуючи викладене, за неподання або несвоєчасне подання до контролюючих органів податкової декларації (розрахунку), платник податків сплачує штраф у розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання з урахуванням пункту 49.2 статті 49 ПКУ.

 

Нагадуємо про порядок внесення підприємцями змін до реєстру платників єдиного податку  при зміні відомостей

 

Відповідно до пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пунктом 299.7 статті 299 ПКУ до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку:
1) прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті)
 2) податкова адреса суб’єкта господарювання
3) місце провадження господарської діяльності;
4) обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності;
5) ставка єдиного податку та група платника податку;
6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;
7) дата реєстрації;
8) види господарської діяльності;
9) дата анулювання реєстрації.
У разі зміни відомостей, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 299.7 статті 299 ПКУ, вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви (пункт 299.8 статті  299 ПКУ).
У разі зміни прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) заява подається протягом місяця з дня виникнення таких змін (п. 298.4 ст. 298 ПКУ).
У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни (пункт 298.5 статті 298 ПКУ).
У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни (пункт 298.6 статті 298 ПКУ).
Строки подання заяви на зміну ставки та групи платників єдиного податку визначені в пункті  293.8 статті 293 ПКУ.
Отже, для внесення змін до реєстру платників єдиного податку при зміні відомостей (місця здійснення діяльності, податкової адреси та ін.) платник повинен подати відповідну заяву про зміни, у строки встановлені ПКУ. За бажанням такого платника контролюючий орган видає витяг з реєстру платників єдиного податку.

 

 Нюанси оподаткування ПДФО суми, сплаченої роботодавцем за навчання працівника

 

Відповідно до підпункту 165.1.21 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, відноситься сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов’язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки.
Якщо працівник припиняє трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.
Законодавством не встановлено обмежень щодо терміну, за який роботодавець має право здійснити оплату за навчання найманого працівника.
Враховуючи вищевикладене, якщо суб’єкт господарювання сплатив за навчання фізичної особи - найманого працівника однією сумою в поточному році за весь період навчання, який складається з декількох років, така сума, з урахуванням розміру, визначеного підпунктом 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, оподаткуванню не підлягає.
При цьому, якщо працівник припиняє трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або трьох років після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу, то сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

 

 

 

31.10.2016
 
Сплата земельного податку підприємцями – власниками нежитлових приміщень у багатоповерхівках, які перебувають на спрощеній системі оподаткуванні
 
 Відповідно до підпункту 4 підпункту  297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – ПКУ.
Згідно зі статтею 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.
Відповідно до норм статей 269, 270 ПКУ платниками земельного податку (далі – податок) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що плата за землю – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до підпункту 14.1.74 пункту 14.1 статті 14 ПКУ - земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.
Обов’язок зі сплати земельного податку виникає з моменту набуття права власності (користування) відповідною земельною ділянкою.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб (пункт 286.6 статті  286 ПКУ).
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт  287.8 статті 287 ПКУ).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт  286.1 статті 286 ПК).
Згідно зі статтею 116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗКУ (пункт 118.1 статті 118 ЗКУ).
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (пункт 118.2 статті 118 ЗКУ).    Згідно із вимогами пункту «в» статті 96 ЗКУ землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Причини, підстави та наслідки переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду встановлені статтею 120 ЗКУ.
Положення статті 120 ЗКУ прямо кореспондують з положеннями статті 377 Цивільного кодексу України, з яких вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Тобто з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об’єкт, а з ним і обов’язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.
Таким чином, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності, то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку (з урахуванням підпункту  291.5.3 пункту  291.5 статті 291 ПКУ).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку) та використовуються для провадження господарської діяльності, не надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку сплачує податок на загальних підставах,у тому числі у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежилового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.

Податкову соціальну пільгу при нарахуванні авансу застосовувати не потрібно
 
Нагадуємо, що відповідно до пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2016 році – 1930 грн.).
У разі перевищення місячної заробітної плати понад встановлений розмір, питання надання податкової соціальної пільги не розглядається, незалежно від категорії платника податку, що її одержує.
Таким чином, податкова соціальна пільга застосовується до всієї заробітної плати за місяць, а не до її частини, тобто авансу.

 

Перерахунок сум доходів та сум наданих податкових пільг найманим працівникам за час перебування на лікарняному або у відпустці

 

Порядок проведення перерахунку сум доходів та наданих податкових соціальних пільг встановлений пунктом 169.4 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.
Перерахунок полягає в уточненні виплачуваних протягом року місячних доходів з урахуванням сум, які були нараховані безпосередньо за відповідні звітні місяці (відпускні, лікарняні тощо). Уточнені місячні оподатковувані доходи розраховуються кожний окремо як об’єкти оподаткування
Згідно з підпунктом 169.4.2 пункту 169.4 статті 169 ПКУ роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:
за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;
під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених підпунктом 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 ПКУ (обмеження щодо застосування податкової соціальної пільги);
під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем
Відповідно до підпункту 169.4.3 пункту 169.4 статті 169 ПКУ роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.
Згідно з підпунктом 169.4.4 пункту 169.4 статті 169 ПКУ якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.
Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року та сплачується самим платником.

 

Порядок подання звітності з єдиного внеску у разі державної реєстрації припинення господарської діяльності

 

Відповідно до статті 59 Господарського кодексу України припинення суб’єкта господарювання здійснюється відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755).
Порядок визнання дати припинення юридичної особи у різних випадках регламентовано статтею 4 Закону № 755.
Пунктом 65.2 статті 65 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями визначено, що облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, зняття з обліку, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462 із змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 1588).
Згідно з підпунктом 1 пункту 11.21 розділу  XI Порядку № 1588 для платників податків, державна реєстрація припинення яких здійснюється згідно із Законом № 755, підставою для зняття їх з обліку у контролюючих органах є надходження відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої інтегрованої картки платника податків або даті отримання відомостей про припинення юридичної особи у разі, якщо на момент отримання таких відомостей були закриті всі інтегровані картки такого платника податків.
Підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки
Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (підпункт 1 пункту 11.22 розділу XI Порядку № 1588).
Пунктом 6 розділу ІV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1162), визначено, що для платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), на яких поширюється дія Закону № 755, після надходження від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або про закриття відокремленого підрозділу із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру, контролюючий орган знімає платника єдиного внеску з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку.
Дані про зняття з обліку платника ЄВ контролюючим органом передаються до державного реєстратора.
Після проведення остаточного розрахунку платниками ЄВ, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючий орган знімає їх з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку (пункт 5 розділу V Порядку № 1162).
Датою зняття з обліку платника ЄВ є дата внесення запису до реєстру страхувальників.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі – Порядок № 435), у разі припинення без правонаступника або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальник зобов’язаний подати звіт за останній звітний період до дати державної реєстрації припинення та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались.
Якщо при припиненні страхувальника є правонаступник, звіт до фіскального органу подається правонаступником, якщо правонаступництво підтверджено установчими документами із зазначенням правонаступника (пункт  10 розділу  ІІ Порядку № 435).

 

Виправлення арифметичних помилок  у додатку до таблиці 1 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску

 

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905 (далі – Порядок № 435), звітним періодом є календарний місяць.
Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до Порядку № 435.
Виправлення страхувальником помилок у звіті по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) передбачено розділом V Порядку № 435.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 435 у разі виявлення помилки у звіті до закінчення терміну подання цього звіту страхувальник повторно формує та подає звіт у повному обсязі до фіскального органу за місцем обліку.
Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених Порядком № 435.
Якщо страхувальником до закінчення терміну подання звіту подаються лише окремі таблиці за поточний звітний період звіту зі статусом ”скасовуюча”, ”додаткова” цей Звіт не вважається звітом і вважається таким, що не подавався.
Згідно з пунктом 2 розділу V Порядку № 435 у разі виявлення страхувальником у звіті після закінчення звітного періоду помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць звіту, відповідну таблицю зі статусом ”скасовуюча” з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю зі статусом ”початкова” із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до Порядку № 435 повинна містити дані по кожній застрахованій особі окремо.
Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не повинен містити таблиць 1 - 4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв’язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається.
Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5 та 7 додатка 4 до Порядку № 435, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.
Таким чином, виправлення помилок у додатку до таблиці 1 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску можливе лише у разі їх виявлення до закінчення терміну подання звіту.

 

Документи, що засвідчують взяття на облік платника єдиного внеску

 

Відповідно до абзацу першого частини третьої ст. 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платникам єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), зазначеним у підпунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV із змінами та доповненнями (далі – Закон № 755), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Пенсійним фондом безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (далі – Порядок № 1162), платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до Порядку № 1162.
Дія Закону № 755 поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців (пункт 1 статті 3 Закону № 755)
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 1162 визначено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону № 755, здійснюється контролюючим органом за їх місцезнаходженням чи місцем проживання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом № 755, у день отримання зазначених відомостей контролюючим органом.
Відповідно до підпунктів 3, 4 розділу ІІ Порядку № 1162 дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів), фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр), як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам), фізичним особам - підприємцям та громадським формуванням у порядку, встановленому Законом № 755.
Враховуючи викладене вище, платникам, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття на облік за формою № 2-ЄСВ, а взяття на облік платників, на яких поширюється дія Закону № 755, підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, що надсилається (видається) цим платникам у порядку встановленому Законом № 755.

 

 

20.10.2016

 

При прийнятті рішення про припинення підприємництва необхідно подати заяву про відмову від застосування спрощениї системи
оподаткування

 

Відповідно до підпункту 298.2.1 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.
До заяви, зокрема включаються відомості про дату (період) припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності (підпункт  7 підпункту 298.3.1 пункту 298.3 статті 298 ПКУ).
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, яка є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності (пункт 294.6 статті 294 ПКУ).
У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності
У разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації (пункт 295.8 статті 295 ПКУ).
Враховуюче вищезазначене, у разі прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності фізична особа – підприємець - платник єдиного податку подає заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування.
Разом з цим, фізична особа - підприємець не сплачує єдиний податок з періоду, наступного за періодом, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з державною реєстрацією припинення господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, а саме:
перша та друга групи – з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому подано заяву або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення;
третя група – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, в якому подано заяву або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення.

 

Нагадуємо порядок перереєстраціі суб’єкта господарювання в контролюючих органах у разі зміни місцезнаходження та порядок подання звітності та сплати податків  під час цієї процедури

 

Відповідно до статті 63 Податкового кодексу України, у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.
Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.
Платники податків, для яких законом установлені особливості державної реєстрації, у такому разі, зобов’язані подати контролюючому органу за новим місцезнаходженням відповідну заяву у десятиденний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) згідно з порядком обліку платників податків. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність відповідно до закону.
Порядок переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) регламентується нормами розд. Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280 (далі – Порядок).
Протягом двадцяти днів після отримання відомостей або заяви про зміну місцезнаходження платника податків контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків засобами інформаційної системи в електронному вигляді формує та надсилає до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків повідомлення за формою № 11-ОПП.
Контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків здійснює взяття його на облік (основне місце обліку), протягом двох робочих днів після надходження повідомлення за формою № 11-ОПП.
Якщо до дати спливу одного місяця після отримання документів про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) не здійснив взяття такого платника на облік (основне місце обліку), то взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється автоматично у день спливу такого строку.
Відповідно до частини восьмої статті 45 Бюджетного кодексу України, у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.
У такому випадку, відповідно до пункту 10.13 розд. Х Порядку, юридичні особи - платники податків до закінчення року обліковуються в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що вони є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що вони є платниками податків з наступного року.
У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (пункт 7.3 розд. VII Порядку).
Контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) передає облікову справу платника податків та інші документи щодо адміністрування податків, зборів контролюючому органу за основним місцем обліку у такі строки:
після закінчення бюджетного періоду стосовно платників податків, визначених у підпункті 10.13 пункту 10 розділу Х Порядку;
протягом двох робочих днів після зняття з обліку в інших випадках.
Платниками податків, на яких не розповсюджуються норми статті 45 Бюджетного кодексу та пункту 7.3 розділу  VІІ Порядку, є:
юридичні особи, які не є суб’єктами господарювання відповідно до норм Господарського кодексу;
відокремлені підрозділи юридичної особи;
самозайняті особи (фізичні особи - підприємці та особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність).
Для зазначених платників сплата податків та подання звітності здійснюється за новим місцезнаходженням з дати взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням.
При цьому згідно з пунктом 7 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, якщо страхувальник із числа страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 цього розділу, у звітному періоді змінює місцезнаходження, або місце реєстрації, або місце проживання (поза межами територіального обслуговування фіскального органу, в якому він перебував на обліку), Звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до фіскального органу за новим місцем взяття на облік.
Тобто, у разі зміни суб’єктом господарювання протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, звітність про суми нарахованого єдиного внеску подається та сплачується єдиний внесок за новим місцем взяття на облік.

 

Порядок внесення змін до облікових даних платників податків

 

Відповідно до пункту 66.1 статті 66 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема:
інформація органів державної реєстрації;
документально підтверджена інформація, що надається платниками податків.
Порядок внесення змін до облікових даних платників податків встановлено розд. ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Мінфіну від 22.04.2014 № 462) (далі – Порядок).
Згідно з пунктом 9.2 розділу  IX Порядку у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява за формами № 1-ОПП, № 5-ОПП подається з позначкою «Зміни» або за формою № 1-РПП – з позначкою «Перереєстрація, зміни».
Платники податків – юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб зобов’язані подати реєстраційну заяву за формою № 1-ОПП з позначкою «Зміни» з відомостями стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб до контролюючого органу у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків.
Відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, також оновлюються контролюючими органами у Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб на підставі реєстраційної заяви платника податку на додану вартість (про реєстрацію, перереєстрацію або внесення змін), якщо така реєстраційна заява була подана в один із способів, визначених пунктом 183.9 статті 183 ПКУ, та задоволена контролюючим органом. У цьому разі платник податків звільняється від подання до контролюючого органу заяви за формою № 1-ОПП у зв’язку із зміною відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи (пункт  9.3 розділу IX Порядку).
Отже, стосовно платників податків, відомості про яких включаються до ЄДР:
інформація про зміну або призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника оновлюється в контролюючих органах на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»;
інформація про головного бухгалтера оновлюється на підставі заяви за ф. № 1-ОПП з позначкою «Зміни» та уточнених документів або реєстраційної заяви платника податку на додану вартість (про реєстрацію, перереєстрацію або внесення змін);
Стосовно платників податків, відомості про яких не включаються до ЄДР, інформація про зміну або призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника та/або головного бухгалтера оновлюється на підставі уточнених документів та заяви за ф. № 1-ОПП.

 

Компенсація працедавцем вартості найманого працівником житла оподатковується податком на доходи фізичних осіб

 

Згідно з підпунктом «є» підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.
Додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. IV ПКУ) (підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 ПКУ) у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (підпункт «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, якщо роботодавець компенсує вартість використання нерухомості для проживання працівником, то такий дохід для працівника є додатковим благом та підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. від бази оподаткування.

 

Заповнення нотаріусом податкового розрахунку за формою 1ДФ  при видачі свідоцтва про право на спадщину, або посвідчення договорів дарування на користь  резидентів

 

Відповідно до пункту  174.4 статті  174 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) нотаріус щокварталу подає до контролюючогооргану за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Оскільки при видачі свідоцтва про право на спадщину, або посвідчення договорів дарування на користь фізичної особи - резидента нотаріуси виконують функції податкового агента лише в частині надання інформації контролюючим органам і не зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету з доходу у вигляді вартості успадкованого майна, то у ф. № 1ДФ заповнюються графи 1, 2 та 5 та 3а. У зазначених графах відображається: порядковий номер, реєстраційний номери облікової картки, ознака доходу, та (за наявності) сума доходу, отриманого платником внаслідок прийняття ним спадщини (подарунка).
Інформація щодо отриманих громадянами доходів у вигляді спадщини (подарунків) відображається у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за чотирма ознаками доходу “113” – “116” залежно від ступеня споріднення спадкоємця зі спадкодавцем або за однакою доходу “117” для прийнятих у спадщину заощаджень, поміщених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, погашення яких не відбулося.
 
Порядок подання звітності та сплати військового збору у разі зміни місцезнаходження протягом бюджетного року

 

Відповідно до пункту 29.2 статті 29 Бюджетного кодексу України (далі – БКУ) військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 16.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.
У разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (ст. 45 БКУ).
Згідно з пунктом  10.13 розділу Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462 «Про внесення змін до Порядку обліку платників податків і зборів», у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.
До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) – з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.
Враховуючи викладене вище, у разі зміни місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, суб’єкт господарювання до закінчення поточного бюджетного року подає звітність та сплачує військовий збір за попереднім місцезнаходженням.

 

 

10.10.2016

 

Процедура застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску

 

Відповідно до пункту 1 розділу VІI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України  від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція № 449), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) до платників, на яких згідно із Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) покладено обов’язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону № 2464.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VІI Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до платників, визначених підпунктами 1–4 п. 1 розділу II  Інструкції № 449, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відс. своєчасно не сплачених сум, а починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, – у розмірі 20 відс. своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до Інструкції № 449.
Також підпунктом 5 пункту 2 розділу VІІ Інструкції № 449 визначено, що за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі 10 відс. таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 15 до Інструкції № 449.
Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску.
На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (пункт 5 розділу VІІ Інструкції № 449).
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Згідно з пунктом 7 розділу VІІ Інструкції № 449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених, зокрема, підпунктами 2 та 5 розділу VІІ Інструкції № 449, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного фіскального органу або його заступник. Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках.
Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі – платнику єдиного внеску.
Другий примірник залишається в фіскальному органі. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень за формою згідно з додатком 19 до Інструкції № 449. Нумерація рішень провадиться в журналі, починаючи з першого номера, у межах календарного року.
Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника єдиного внеску під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місце перебування з повідомленням про вручення.
Якщо платник на день надсилання йому фіскальним органом рішення про нарахування пені та застосування штрафів не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), рішення вважається належним чином врученим навіть у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата.
У разі коли неможливо вручити платнику єдиного внеску рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Варто зауважити, що рішення фіскального органу про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом. Про це йдеться у пункті 10 розділу VІІ Інструкції № 449.
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску (пункт  12 розділу VІІ Інструкції № 449).
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (пункт 13 розділу VІІ Інструкції № 449).
 
Чи необхідно сплачувати суму заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій по єдиному внеску , у разі наявності надміру сплачених сум ЄВ?
 
 
Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄВ.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники ЄВ зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених статтею 25 Закону № 2464.
Частиною тринадцятою статті 9 Закону № 2464 передбачено, що суми помилково сплаченого ЄВ зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
 
Обмеження щодо періодів, за які роботодавець має право подати уточнюючий звіт щодо сум нарахованого ЄВ
 
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄВ.
Виправлення страхувальником помилок у звіті по ЄВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування передбачено розділом V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдииного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі – Порядок № 435).
У разі виявлення помилки у звіті до закінчення терміну подання цього звіту страхувальник повторно формує та подає звіт у повному обсязі до фіскального органу за місцем обліку.
Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених Порядком № 435
Якщо страхувальником до закінчення терміну подання Звіту подаються лише окремі таблиці за поточний звітний період Звіту зі статусом ”скасовуюча”, ”додаткова” цей Звіт не вважається звітом і вважається таким, що не подавався, про що зазначено у пункті 1 розділу V Порядку № 435.
Пунктом 2 розділу V Порядку № 435 визначено, що у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення звітного періоду помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю зі статусом ”скасовуюча” з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю зі статусом ”початкова” із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку повинна містити дані по кожній застрахованій особі окремо.
Згідно з абзацом другим пункту 2 частини 1 статті 13 Закону № 2464 документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України (далі – ПКУ).
Так, відповідно до пункту 50.2 статті 50 ПКУ платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Враховуючи зазначене вище, роботодавець до початку його перевірки контролюючим органом має право подати до відповідного територіального органу ДФС необхідні скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застрахованих осіб та одночасно початкові документи із зазначеними вірними відомостями разом з пояснювальною запискою щодо їх зміни.
Обмежень щодо періодів, за які роботодавець має право подати уточнюючий звіт щодо сум нарахованого ЄВ з метою виправлення самостійно виявлених недостовірних відомостей, чинним законодавством не передбачено.

 

З якого місяця підприємець - платник єдиного податку звільняється від сплати єдиного внеску, якщо він набув права на пенсію за віком не з початку звітного періоду?

 

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи - підприємці, в тому числі підприємці - платники ЄП.
Такі платники зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ. Така норма зазначена у абзаці 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464.
Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 визначено, що ЄВ для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 7 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується – на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно частини 4 статті 4 Закону № 2464 ФОП платники ЄП звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Статтею 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсій за віком.
Отже, ФОП платник ЄП нараховує та сплачує ЄВ за кожний повний або неповний відпрацьований місяць.
Враховуючи викладене вище, місяць, в якому ФОП платник ЄП набула право на пенсію за віком, відноситься до базового звітного періоду, за який сплачується ЄВ у розмірі, що визначається платником самостійно, але не менше мінімального страхового внеску. Таким чином, зазначена особа звільняється від сплати за себе ЄВ з місяця, що настає за датою призначення платнику пенсії.

 

Нюанси оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми відшкодування понесених у відрядженні витрат, якщо аванс не видавався

 

 Згідно з підпунктом 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) до загально місячного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 ПКУ, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.
Пунктом 170.9 статті 170 ПКУ передбачено оподаткування суми, виданої платнику податку на відрядження або під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 ПКУ строку.
Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені вище витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
Включаються до оподатковуваного доходу вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плата за видовищні заходи.
До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний надати Звіт про використання коштів за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання». Разом із Звітом подаються документи (в оригіналі), що підтверджують вартість оплачених витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком).
Враховуючи викладене вище, сума витрат, яка відшкодована найманому працівнику на підставі наданого Звіту про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт, та оригіналів документів, що підтверджують вартість понесених витрат, не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, незалежно від того, що аванс не видавався, а витрати, під час відрядження, здійснювались за власні кошти.

 

 Коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з цінними паперами

 

 Відповідно до пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) при визначенні фінансового результату до оподаткування враховуються різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю.

Згідно з підпунктом 141.2.1 пункту 141.2 статті 141 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму від’ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму уцінки цінних паперів (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), інвестиційної нерухомості і біологічних активів, які оцінюються за справедливою вартістю, відображених у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму позитивного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 141.2.2 пункту 141.2 статті 141 ПКУ).
Підпунктом 141.2.3 пункту 141.2 статті 141 ПКУ встановлено, що платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів звітного періоду відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Якщо за результатами звітного періоду отримано від’ємний загальний фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів (загальна сума збитків від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, з урахуванням суми від’ємного фінансового результату від таких операцій, не врахованого у попередніх податкових періодах, перевищує загальну суму прибутків від таких операцій), сума такого від’ємного значення загального фінансового результату за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів зменшує загальний фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів наступних податкових (звітних) періодів, що наступають за податковим (звітним) періодом виникнення зазначеного від’ємного значення фінансового результату (підпункт 141.2.4 пункту 141.2 статті 141 ПКУ).
Якщо за результатами звітного періоду платником податку отримано позитивний загальний фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів (загальна сума прибутків від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів перевищує загальну суму збитків від таких операцій, з урахуванням суми від’ємного фінансового результату від таких операцій, не врахованого у попередніх податкових періодах), сума позитивного загального фінансового результату від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів збільшує фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду платника податку (підпункт 141.2.5 пункту 141.2 статті 141 ПКУ).
Згідно з підпунктом 141.2.6 пункту 141.2 статті 141 ПКУ положення пункту 141.2 статті 141 ПКУ не поширюються на:
1) операції платників податку з розміщення, погашення, викупу та наступного продажу, конвертації цінних паперів власного випуску, а також векселедавців, заставодавців та інших осіб, що видали неемісійний цінний папір, під час видачі та погашення таких цінних паперів;
2) операції РЕПО, операції з врахування векселів, інші операції з цінними паперами, які відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку визнаються кредитними;
3) операції з деривативами.

 

 

20.09.2016

 

Оподаткування спадщини за правом представлення

 

Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦКУ).
Статтею 1266 ЦКУ визначено спадкування за правом представлення.
Так, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Податковий кодекс України (далі за текстом - ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 розділу ІV ПКУ платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, і об’єктом оподаткування якої є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПКУ).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV ПКУ (підпункт 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 розділу ІV ПКУ, якою встановлено різні ставки для оподаткування доходу платника податку, одержаного у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.
Так, за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується, зокрема, вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення (підпункт "а" підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті  174 ПКУ).
Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Водночас, відповідно до підпункту 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 ПКУ вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою 5 відс., встановленою пунктом 167.2 статті 167 ПКУ.
Відповідно до підпункту 174.3. статті 174 ПКУ особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV ПКУ (підпункт 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного підпункт 1.2 пункту 16.1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (підпункт 1.6 пункту 16.1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи визначені у статті 171 ПКУ (підпункт 1.5 пункту 16.1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (пп. 1.7 п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Отже, дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий платником податку (спадкоємцем) (у т.ч. за правом представлення), який не є членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

 

Нарахування єдиного внеску, якщо працівник працює неповний робочий день!

 

Абзацом другим частини п’ятої ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями визначено, що у разi якщо база нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) не перевищує розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який отримано дохiд, сума ЄВ розраховується як добуток розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на мiсяць, за який отримано дохiд (прибуток), та ставки ЄВ.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄВ, встановлена частиною п’ятою статті  8 Закону № 2464 застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (абзац третій частини п’ятої статті 8 Закону № 2464).
Порядок виплати заробітної плати регулює Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 108).
Так, статтею 3 Закону № 108 визначено, що мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Тобто, якщо працівник відпрацював повний місяць, працедавець зобов’язаний нарахувати заробітну плату не нижче за мінімальну.
Відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ із змінами та доповненнями за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Таким чином роботодавець має право нарахувати працівнику, який працює неповний робочий день заробітну плату нижчу за мінімальну, але за умови, що сума нарахованої заробітної плати має бути не менша ніж частина від мінімальної заробітної плати, що припадає на фактично відпрацьований час.
Однак роботодавець розраховує суму ЄВ, як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄВ незалежно від того, що працівник працював не повний робочий день.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄВ застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

 

Нарахування ПДФО за договорами оренди нерухомого майна

 

Згідно з нормою глави 58 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 762 глави 58 ЦКУ за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (стаття 626 глави 52 ЦКУ).
Наявність саме цивільно-правового договору є необхідною умовою для того, щоб відповідна операція вважалася орендною операцією.
Отже, договори оренди нерухомого (рухомого) майна відносяться до договорів цивільно-правового характеру.
Відповідно до пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями при нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Разом з цим, відповідно до статті 7 Закону України від 08.07.10 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою обкладання єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є виплати, які входять до фонду оплати праці, або винагорода, отримана за цивільно-правовою угодою за виконані роботи (послуги), які пов’язані із трудовою діяльністю.
Отже, для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб винагорода, одержана платником податку за договорами оренди нерухомого (рухомого) майна, не зменшується на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

 

До уваги неприбуткових установ та організацій!

 

Нагадуємо, що, однією з чотирьох умов, які мають бути виконані одночасно для набуття статусу неприбуткової організації, є факт внесення такого підприємства контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
До тепер, на підставі пункту 34 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (далі – ПКУ) діяв реєстр, затверджений наказом Мінфіну від 24.01.2013 №37. Перебування в такому реєстрі дозволяло отримати статус неприбуткового підприємства. Набуття такого статусу відбувалося не раніше, ніж підприємство опиниться в реєстрі. контроль ведення реєстру покладався на Державну фіскальну службу України.
Наразі Реєстр неприбуткових установ та організацій оновлено на підстав постанови КМУ від 13.07.2016 р. №440,  та діє він  з 16.07.2016 р.  Ведення в дію цього Реєстру супроводжуватиметься проведенням інвентаризації неприбуткових організацій.
Так, протягом двох місяців з дня набрання чинності оновленим реєстром територіальні органи Державної фіскальної служби надішлють усім неприбутковим установам та організаціям, що обліковувалися в старому реєстрі, запити про їх відповідність статусу неприбуткової організації згідно з пунктом 133.4 ПКУ.
У свою чергу, неприбуткові установи та організації на протязі місяця повинні надіслати до податкового органу за місцем своєї реєстрації завірені копії установчих документів організації, а для житлово-будівельних кооперативів також завірені ними копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом.
Після отримання та розгляду надісланих документів протягом наступного календарного місяця, працівники державної фіскальної слюди мають або занести таку організацію до нового реєстру неприбуткових організацій, або надіслати повідомлення про невідповідність статутних документів приписам пункту 133.4 статті 133 ПКУ. Разом з тим, до кінця 2016 року така неприбуткова організація перебуватиме на обліку у Реєстрі неприбуткових установ та організацій.
Таким чином, якщо щодо установчих документів неприбуткової установи виникнуть зауваження з огляду їх невідповідності чинним нормам законодавства, то до кінця 2016 року така неприбуткова організація матиме час внести виправлення та надіслати до органів Державної фіскальної служби копії оновлених реєстраційних документів. Якщо ж цього зроблено не буде,  то з 1 січня 2017 р. такі організації будуть вилучені з Реєстру неприбуткових установ та організацій про що буде надіслано окреме рішення згідно з пунктом 16 Порядку №440.

Для новостворених юридичних осіб – повідомлення про прийняття на роботу головного бухгалтера!

 

Відповідно до пункту 66.1 статті 66 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема:
інформація органів державної реєстрації;
документально підтверджена інформація, що надається платниками податків.
Відповідно до статті  9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) містяться такі відомості щодо юридичної особи, як, зокрема відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Разом з тим, звертаємо Вашу увагу, що ЄДР не містить інформації про головного бухгалтера.
Порядок внесення змін до облікових даних платників податків встановлено розділом ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Мінфіну від 22.04.2014 № 462) (далі – Порядок).
Так, згідно з пунктом 66.4 статті 66 ПКУ та пункту 9.3 розділу IX Порядку платники податків - юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб зобов’язані подати реєстраційну заяву за формою № 1-ОПП з позначкою «Зміни» з відомостями стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб до контролюючого органу у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків.
Відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, також оновлюються контролюючими органами у Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб на підставі реєстраційної заяви платника податку на додану вартість (про реєстрацію, перереєстрацію або внесення змін), якщо така реєстраційна заява була подана в один із способів, визначених пунктом 183.9 статті 183 ПКУ, та задоволена контролюючим органом. У цьому разі платник податків звільняється від подання до контролюючого органу заяви за формою № 1-ОПП у зв’язку із зміною відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи.
Тобто, після проведення державної реєстрації новостворена юридична особа, яка не є платником податку на додану вартість, подає до контролюючого органу заяву за ф. № 1-ОПП з позначкою «Зміни» з інформацією про головного бухгалтера у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків.

 

Застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати, яка виплачується працівникові на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу

 

Статтею 235 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами та доповненнями визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому середній заробіток – це визначений нормами за встановленими правилами розмір заробітної плати працівника, обчислений за певний період часу (З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, згідно з підпунктом «з» пункту 1 розділу І якого застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Податкового кодексу України (далі – ПКУ), згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Порядок надання податкової соціальної пільги, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу, встановлено статті 169 ПКУ.
З урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги (пункт 169.1 статті 169 ПКУ).
Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.
Враховуючи викладене, якщо рішенням суду про поновлення найманого працівника на роботі зобов’язано виплату такому працівнику доходу у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з віднесенням його до відповідних податкових періодів, то у разі не перевищення протягом звітного податкового місяця граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та дотримання всіх інших вимог статті 169 Кодексу, до зазначеного доходу може бути застосована податкова соціальна пільга

 

 

08.09.2016

 

У разі відсутності найманих працівників та факту нарахування і виплати у звітному кварталі доходів, податковий розрахунок за формою 1-ДФ все рівно подавати потрібно!

 

Згідно з підпунктом  «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Відповідно до пункту 2.2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

 

Сума податкового зобов’язання фізичної особи, яка сплачена за рахунок коштів податкового агента, вважається додатковим благом!

 

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми, знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.
Додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ) (підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Пунктом 176.2 статті 176 ПКУ передбачено, що особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту  168.1 статті 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставкою, визначеною статтею 167 ПКУ (18 відсотків).
Отже, сума податкового зобов’язання фізичної особи, сплачена за рахунок коштів податкового агента, вважається додатковим благом та оподатковується за ставкою 18 відсотків.

 

Порядок подання податкової декларації з плати за землю у разі переходу юридичної особи протягом року  із загальної системи на спрощену системи оподаткування або навпаки

 

Відповідно до статті 269 та статті 270 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Пунктом 286.2 статті 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статті 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті  286 ПКУ).
Форма Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560.
Особливості справляння податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розд. XIV ПКУ (пункт 269.2 статті 269 ПКУ).
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (підпункт 297.1. 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ).
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування здійснюється відповідно до статті 298 ПКУ.
Суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу (підпункт 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПКУ).
Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (підпункт  298.2.2 пункту 298.2 статті 298 ПКУ).
Враховуючи вищенаведене, якщо юридична особа, яка в установлені строки подала річну податкову декларацію з плати за землю, приймає рішення про перехід у поточному році з загальної системи на спрощену систему оподаткування, то така особа повинна подати відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, уточнюючу податкову декларацію на зменшення податкового зобов’язання із земельного податку починаючи з місяця переходу на спрощену систему оподаткування.
Якщо юридична особа – платник єдиного податку протягом року відмовляється від спрощеної системи оподаткування, то така особа зобов’язана сплачувати земельний податок з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, та подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, звітну податкову декларацію з плати за землю (на поточний рік або щомісяця) відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки.

 

Порядок взяття на облік підприємця, який протягом року вдруге зареєструвався у державного реєстратора, але у контролюючих органах ще не був знята  обліку

 

Підстави та порядок зняття з обліку фізичних осіб - підприємців в контролюючих органах визначені пунктом 65.10 статті 65 Податкового кодексу України  та розділом XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462 (далі за текстом  – Порядок).
Відповідно до підпункту 1 пункту 11.22 розділу  XI Порядку підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.
Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія або територія проведення антитерористичної операції, процедури та дії, визначені цим підпунктом, можуть проводитись за місцем перебування таких осіб у разі їх звернення до відповідних контролюючих органів з документальним підтвердженням особи та місця перебування.
Згідно з пунктом 6.1 розділу VI Порядку взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» контролюючим органом за місцем її державної реєстрації на підставі, зокрема, відомостей про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця.
Взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи - підприємця контролюючим органом проводиться у день отримання відомостей про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та здійснюється датою внесення даних до Реєстру самозайнятих осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації відповідного повідомлення державного реєстратора в журналі за формою № 7-ОПП (пункт  6.4 розділу VI Порядку)
При цьому взяття на облік фізичної особи - підприємця, яка протягом року вдруге зареєструвалась у державного реєстратора, але у контролюючих органах ще не була знята з обліку, не припиняє її зобов’язань по забезпеченню остаточних розрахунків з податків від провадження підприємницької діяльності за її першою реєстрацією.
Тобто, незалежно від того, що процедура зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючих органах не завершена, але протягом року такий платник вдруге зареєструвався у державного реєстратора, то взяття його на облік здійснюється контролюючими органами за основним місцем обліку у день отримання відомостей про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та здійснюється датою внесення даних до Реєстру самозайнятих осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації відповідного повідомлення державного реєстратора.

 

Порядок обчислення та сплати єдиного внеску підприємцем на загальній системі оподаткування у разі відсутності найманих працівників

 

Відповідно до пункту  4 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП платники єдиного податку.
Платники ЄВ, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464, зокрема, ФОП, крім ФОП платників єдиного податку, зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464).
Порядок обчислення і строки сплати ЄВ ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування визначено пунктом 5 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, (далі – Інструкція № 449).
Так, обчислення сум ЄВ платниками, зазначеними у підпункті 3 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II Інструкції № 449, здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (підпункт 1 пункту 5 розділу ІV Інструкції № 449);
Платники, визначені підпунктом 3 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II Інструкції № 449, здійснюють розрахунок ЄВ за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується ЄВ, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток) (абзац перший підпункту 2 пункту 5 розділу ІV Інструкції № 449).
Базою нарахування ЄВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування ЄВ застосовується відповідна ставка, зазначена в пункті 3 розділу III Інструкції № 449 (абзац другий підпункту 2 пункту 5 розділу ІV Інструкції № 449).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, то такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац третій підпункту  2 пункту 5 розділу ІV Інструкції № 449).
Платникам, визначеним підпунктом 3 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II Інструкції № 449, які здійснили нарахування ЄВ менше мінімального страхового внеску, фіскальні органи надсилають повідомлення-розрахунок за формою згідно з додатком 2 до Інструкції № 449, у якому зазначається розрахунок суми такої доплати, яка підлягала сплаті за результатами підприємницької діяльності за звітний календарний рік (абзац четвертий підпункту 2 пункту 5 розділу  ІV Інструкції № 449).

 

Сума індексації заробітної плати, що нарахована та виплачена працівнику вже після його звільнення з роботи є базою нарахування єдиного внеску

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі за текстом – Закон № 2464) роботодавці нараховують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок).
Об’єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону № 1282, пункт 2 Порядку).
Згідно з підпунктом 2.2.7 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати № 5 суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати та є об’єктом для нарахування єдиного внеску.
Обчислення ЄВ здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, згідно з якими провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина третя статті  9 Закону № 2464).
Пунктом 9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 передбачено, що в таблиці 6 додатка 4 до цього Порядку особам, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час зазначається код типу нарахувань 1.
Отже, сума індексації заробітної плати, нарахована роботодавцем та виплачена працівнику після його звільнення, є базою нарахування ЄВ.

 

Якщо Ви створюєте додаткові робочі місця – отримайте компенсацію частини фактичних витрат на сплату єдиного внеску!
 
Компенсацію роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) у зв’язку із створенням нового робочого місця, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 153 «Про затвердження Порядку компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Порядок № 153).
Дія Порядку № 153 поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які починаючи з 2013 року:
створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них працівників шляхом укладення трудового договору;
протягом 12 календарних місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, щомісяця здійснюють виплату їй заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати (пункт  2 Порядку № 153).
Якщо роботодавець забезпечив дотримання вимог, передбачених пунктом 2 Порядку № 153, він отримує право на компенсацію фактичних витрат у розмірі 50 відсотків суми нарахованого ЄВ протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати у місяці сплати ЄВ за особу, працевлаштовану на нове робоче місце.
У разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.

 

 

15.08.2016

 

Облік матеріальних активів, зарахованих до складу основних засобів, вартість яких не перевищую 6000 гривень
 

 

Згідно з підпунктом 134,1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог статті 138 ПКУ.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 ПКУ (підпункти 138.1, 138.2 статті 138 ПКУ).
Нормативним документом, що регламентує облік основних засобів, а також їх відображення у міжнародній фінансовій звітності, є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) "Основні засоби" від 01.01.2014 р., відповідно до якого для визначення об’єкта основних засобів не застосовується вартісний критерій, передбачене групування основних засобів за класами відповідно до облікової політики підприємства та відсутнє поняття щодо малоцінних необоротних матеріальних активів.
Зокрема, згідно з пунктом 6 МСБО 16 основні засоби - це матеріальні об’єкти, що їх:
а)    утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей;
б)    використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.
На відміну від правил бухгалтерського обліку, у податковому обліку до основних засобів відносяться активи вартістю понад 6000 гривень та строком корисного використання більше одного року (підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Враховуючи вище викладене, у разі якщо строк корисного використання (експлуатації) активу становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік), але вартість такого активу менше 6000 гривень, то такий актив в податковому обліку не визнається основним засобом, і платник не формує різниці визначені до статті 138 Кодексу за таким активом.

 

Порядок нарахування єдиного внеску на премію в розмірі менше мінімальної заробітної плати
 

 

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі за текстом - Закон № 2464) роботодавці нараховують єдиний внесок (далі за текстом - ЄВ) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною другою статті 7 Закону № 2464 нарахування ЄВ на суму заробітної плати (доходу) за виконану роботу (надані послуги) поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нарахована заробітну плату (дохід) за відпрацьований час.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі - Інструкція № 5).
Так, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій, зокрема, за підсумками роботи минулого місяця, кварталу, півріччя вважаються виплатами за відпрацьований час та відносяться до фонду додаткової заробітної плати (пункт 2.2 розділу 2 Інструкції № 5)
У разі якщо база нарахування ЄВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ (частина п’ята статті 8 Закону № 2464).
Обов’язок нарахування ЄВ з мінімальної заробітної плати поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (премію) в розмірі меншому мінімальної заробітної плати.
Пунктом 9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, визначено, що якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми донарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати місяця, у якому були здійснені такі донарахування.
Якщо після включення суми премії, нарахованої звільненому працівнику, до відповідних періодів її нарахування загальний дохід за місяць (сума нарахованої заробітної плати за відпрацьований час та сума премії) становить менше мінімального розміру, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄВ.

 

Підстави для застосування роботодавцем єдиного внеску у розмірі 8,41 % суми нарахованої заробітної плати працюючим інвалідам
 
 
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) встановлюється у розмірі 8,41 відс. суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» для працюючих інвалідів.
Згідно з пунктом 7 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, із змінами і доповненнями підставою для застосування цього розміру ЄВ є завірена копія довідки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу, згідно з яким комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Отже, нарахування роботодавцем ЄВ у розмірі 8,41 відс. на заробітну плату працюючим інвалідам здійснюється з моменту встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання підприємством завіреної копії довідки з акту огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.
 
 
Щоб уникнути подвійного нарахування єдиного внеску само зайнята особа повинна надати контрагенту відповідні документи

 

 

Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для підприємств, установ та організації, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону № 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, сплачують ЄВ з сум доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Згідно з пунктом 178.5 статті 178 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) під час виплати суб’єктами господарювання - податковими агентами, фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації (пункт 178.7 статті 178 ПКУ).
Враховуючи зазначене вище, якщо суб’єкт господарювання виплачує особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, дохід, безпосередньо пов’язаний з такою діяльністю, ЄВ суб’єктом господарювання на зазначені виплати не нараховується в разі надання такою фізичною особою копії повідомлення про взяття її на облік в контролюючих органах як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

 

Про розмір податкової соціальної пільги для одинокої матері, на утриманні якої перебуває двоє малолітніх дітей     

 

 

Порядок надання податкових соціальних пільг встановлений статтею 169 розділу IV Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ).
Підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ визначено, що будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (у 2016 році - 689,00 грн.).
Відповідно до підпункту 169.1.2 пункту 169.1 статті 169 ПКУ платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відс. суми пільги, яка визначена підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, у розрахунку на кожну таку дитину.
Однак, згідно з підпунктом 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 ПКУ платник податку, який є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 150 відс. суми пільги, яка визначена підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ (у 2016 році - 1033,5 грн.), у розрахунку на кожну таку дитину.
Відповідно до підпунктів 169.3.1 та 169.3.2 пункту 169.3 статті 169 ПКУ у разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених підпункт 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ.
Платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи.
Враховуючи вищевикладене, самотня мати, яка утримує двох дітей віком до 18 років має право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 150 відс. суми пільги, яка визначена підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, у розрахунку на кожну таку дитину, за умови дотримання процедур, зазначених підпунктом 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ та наданням відповідних підтверджуючих документів.

 

 

11.08.2016

 

 Окремі нюанси визнання заборгованості  безнадійною!
 
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень ПКУ визначено підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.
Відповідно до підпункту а) підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦКУ) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина 1 статті 257 ЦКУ).
Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими статтями 253 - 255 ЦКУ.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4 статті 267 ЦКУ).
Таким чином, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку підпункту  а) підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.
Щодо застосування підпункту є) підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу стосовно простроченої заборгованості фізичної або юридичної особи, не погашеної внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулює Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606).
Відповідно до підпунктів 2 та 7 пункту 1 статті 47 Закону N 606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:
у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Таким чином, у разі недостатності майна боржника - фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання заборгованості безнадійною згідно з підпунктом є) підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ можливе за умови, що дії з розшуку зареєстрованого за боржником майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника - відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом N 606.
 
Здійснення неприбутковою організацією діяльності, яка не яка не встановлена установчими документами без мети одержання прибутку

 

Відповідно до підпункту 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) неприбуткові підприємства, установи та організації – це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 ПКУ.
Згідно з підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;
установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);
внесена контролюючим органом до Реєстру (підпункт 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПКУ).
Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (підпункт 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПКУ).
Таким чином, для віднесення до Реєстру неприбуткова організація повинна бути утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.
Неприбуткові організації утворені згідно із Законом, що визначає правові і організаційні засади діяльності такої неприбуткової організації, та внесені до Реєстру, не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів, отриманих ними у межах статутної діяльності, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такими організаціями виключно для фінансування видатків на їх утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (підпункт 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПКУ), та не здійснюється розподіл доходу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.
Отже, доходи (прибутки) від реалізації діяльності, отримані неприбутковою організацією, яка внесена до Реєстру, мають використовуватись виключно для цілей, що передбачені установчими документами. При цьому отримання таких доходів (прибутків) має відповідати вимогам закону, що регулює діяльність такої неприбуткової організації. У разі встановлення факту використання неприбутковою організацією отриманих доходів (прибутків) на інші цілі, ніж передбачені установчими документами, до такої неприбуткової організації застосовуються норми підпункту 133.4.4 пункту  133.4 статті 133 ПКУ.
Правові основи діяльності неприбуткових організацій визначені в главі 5 Господарського кодексу України, а профільне регулювання передбачено в спеціальних законодавчих актах. Зокрема правове регулювання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначено Законом України від 22 березня 2012 року N 4572-VI "Про громадські об’єднання".
 
 
Щодо можливості включення адвокатських об’єднаннь до Реєстру неприбуткових установ та організацій
 
Організаційно-правові засади здійснення адвокатської діяльності регулюються Законом України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076).
Відповідно пункту 1 статті 15 Закону № 5076 адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
Згідно з підпунктом  133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (далі –ПКУ)  неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;
установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);
внесена контролюючим органом до Реєстру (підпункт 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПКУ).
Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (підпункт 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПКУ).
Отже, адвокатське об’єднання має скористатися правом на статус неприбутковості, якщо використання отриманих доходів (прибутків) таким об’єднанням здійснюється виключно на реалізацію своєї статутної діяльності без розподілу таких доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.
Слід зазначити, що до затвердження Кабінетом Міністрів України нового порядку ведення Реєстру (включення або вилучення з Реєстру) відповідно до пункту 34 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ діє Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затверджене наказом Мінфіну України від 24.01.2013 №37 (далі - Положення).
Включення або вилучення з Реєстру неприбуткової установи та організації проводиться територіальним органом ДФС за основним місцем реєстрації платника податку (пункт 1 розділу II Положення).
За результатами розгляду заяви, установчих документів таким контролюючим органом приймається рішення щодо: внесення до Реєстру; відмови у внесенні неприбуткової установи або організації до Реєстру; присвоєння неприбутковій установі або організації іншої ознаки неприбутковості.

 

 Щодо розподілу отриманих доходів або іх частини у вигляді гонорару, виплаченого адвокату (члену адвокатського об’єднання)

 

 Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 1 статті 30 Закону N 5076)
Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (підпункт 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПКУ).
Отже адвокатське об’єднання, у яких дохід або їх частина розподіляється серед засновників (учасників), членів такого об’єднання, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб, не можуть набувати статусу неприбуткової організації.

 

ЦОП ДПІ у Шевченківському районі – завжи якісне та кваліфіковане обслуговування

 

 Надання адміністративних послуг є одним з найважливіших завдань у взаємовідносинах органів фіскальної служби з платниками податків.
За січень-липень 2016 року Центром обслуговування платників ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (ЦОП) надано 475,6 тис. адміністративних послуг.
Найбільш запитуваними серед адмінпослуг упродовж поточного року були послуги з видачі довідки про відсутність заборгованості з платежів до бюджету, що контролюються органами Державної фіскальної служби України – їх отримали 7164 платники.
Крім того, зареєстровано 6819 книг обліку розрахункових операцій, видано 4139 карток платника податків та внесення до паспорта громадянина України даних про реєстраційний номер облікової картки. 4955 платників звернулися за отриманням витягу з реєстру платників єдиного податку.
Стати платниками єдиного податку виявили бажання 3290 суб’єктів підприємницької діяльності. Зареєстровано 1174 розрахункових книжки, 1780 книг обліку доходів та книги обліку доходів і витрат платникам єдиного податку.
Крім адміністративних послуг в ЦОП надаються консультаційні та інформаційні послуги. Протягом 7 місяців 2016 року надано 27056 таких послуг.
Нагадуємо, ЦОП ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві працює з понеділка по четвер – з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., у п’ятницю з 9 год. 00 хв. до 16 год. 45 хв., обідня перерва – з 13 год. 00 хв. до 13 год. 45 хв., у суботу ЦОП працює з 9 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.

 

Про стан розгляду звернень громадян за січень – липень 2016 року

 

Для забезпечення кваліфікованого, неупередженого, об’єктивного та своєчасного розгляду звернень громадян ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві постійно приділяється увага зверненням громадян та здійснюються заходи організаційного, інформаційного та аналітичного характеру, спрямовані на удосконалення цієї роботи.
За сім місяців 2016 року на розгляд до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшло 80 письмових звернень від громадян, скарги відсутні. Крім того, станом на 01.08.2016 року надійшло 3 колективних  звернення.
За результатами розгляду всі звернення виконано в термін, передбачений чинним законодавством.
Нагадуємо, що кожен громадянин має право на звернення до органів державної влади. На сьогодні робота зі зверненнями громадян є пріоритетним напрямом роботи в діяльності фіскальних органів. Таким чином забезпечується зворотній зв’язок з громадськістю, виявляються проблемні питання, які торкаються інтересів громадян та причини, що породжують такі звернення.
Також звертаємо Вашу  увагу, що з додатковою інформацією щодо організації роботи зі зверненнями громадян в ДПІ можна ознайомитися на суб-сайті ГУ ДФС у м. Києві.

 

Сервіс «ПУЛЬС» - оперативне реагування на звернення громадян
 
Оперативно та дієво щодня працює інтерактивний сервіс фіскальної служби «Пульс», що приймає звернення громадян та суб’єктів господарювання, які виникають в процесі взаємовідносин з органами ДФС, пов’язаних з адмініструванням податків та митних платежів.
Телефонна гаряча лінія - (044)284-00-07 працює за принципом call-back, а інформація приймається цілодобово.
Так, за сім місяців 2016 року на сервіс «Пульс» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у  м. Києві надійшло 227 інформаційних запитів, з них:
щодо звітності та реєстрації податкових накладних –  177,
щодо роботи органів ДФС – 29,
щодо системи електронного адміністрування ПДВ – 10,
щодо роботи ЦОП – 4,
щодо перевірки СГ – 1,
щодо реєстрації платником ПДВ – 2;
щодо  корупційних дій – 4.
На всі звернення оперативно надано відповіді, із заявниками проведено роботу щодо надання роз’яснень та додаткових консультацій. З метою якісного надання адміністративних послуг, вжито заходи щодо забезпечення оперативного реагування на проблеми, з якими звертаються платники податків.

 

 

02.08.2016 

 

Нюанси оподаткування податком на доходи фізичних осіб компенсації за невикористані дні відпустки 
 
Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) заробітна плата для цілей розділу ІV ПКУ - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Згідно із підпунктом 164.2.1 пункту  164.2 статті  164 ПКУ доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 504) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. 
У разі переведення на роботу на інше підприємство сума грошової компенсації за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. 
Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статтею 167 ПКУ.
Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Обов’язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб покладається на того роботодавця, який здійснює нарахування компенсації і відповідно нарахування та утримання до бюджету і соціальних фондів. 
Моментом виплати такого доходу, є дата перерахування грошових коштів іншому підприємству, що є новим місцем роботи працівника. Тобто, роботодавець має виконати всі функції податкового агента. 
Таким чином, так як суми компенсації за невикористану відпустку з метою оподаткування розглядаються як заробітна плата і входять до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника, то вони підлягають оподаткуванню податковим агентом - працедавцем на загальних підставах у тому місяці, коли були нараховані (в даному випадку - у місяці звільнення). 
Оскільки суму грошової компенсації було обкладено податком на доходи фізичних осіб роботодавцем за попереднім місцем роботи, що було відповідним чином відображено ним у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ, підприємство, на яке перейшов працівник, не повинно показувати відомості про суму виплаченої працівнику компенсації у ф. № 1ДФ
 
 
Порядок перерахунку сум доходів та наданих пільг у тому числі за час перебування на лікарняному чи у відпустці
 
Порядок проведення перерахунку сум доходів та наданих податкових соціальних пільг встановлений пунктом  169.4 статті 169 Податкового кодексу України  (далі  за текстом– ПКУ).
Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.
Перерахунок полягає в уточненні виплачуваних протягом року місячних доходів з урахуванням сум, які були нараховані безпосередньо за відповідні звітні місяці (відпускні, лікарняні тощо). Уточнені місячні оподатковувані доходи розраховуються кожний окремо як об’єкти оподаткування
Згідно з підпунктом 169.4.2 пункту  169.4 статті 169 ПКУ роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, перерахунок суми доходів, нарахованих (з урахуванням положень абзацу другого пункту 167.1 статті 167 ПКУ для періодів 2014, 2015 років) такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:
за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;
під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених підпунктом 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 ПКУ (обмеження щодо застосування податкової соціальної пільги);
під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.
Відповідно до підпункту 169.4.3 пункту 169.4 статті 169 ПКУ роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.
Згідно з підпунктом  169.4.4 пункту 169.4 статті 169 ПКУ якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.
Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року та сплачується самим платником.
 
 
Нарахування єдиного внеску на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки
 
 Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), зокрема є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичними особами - підприємцями, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (далі – роботодавці).
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування ЄВ роботодавцями є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці».
Суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є базою для нарахування ЄВ.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
Підприємство після звільнення працівника не несе обов’язку страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків.
Отже, особам, яким після звільнення з роботи нараховано компенсацію за невикористану відпустку, ЄВ на зазначені суми не нараховується.

Підприємці, які сплачують єдиний податок, не звільняються від сплати єдиного внеску за період своєї хвороби чи відпустки
 
Відповідно до пункту 4 частини першої статті  4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є фізичні особи підприємці, в тому числі підприємці -  платники єдиного податку.
 для фізичних осіб – підприємців  платників єдиного податку нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464).
Мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Згідно з частиною п’ятою статті 8 Закону № 2464 для ФОП встановлена ставка єдиного внеску у розмірі 22 відс. бази нарахування.
Пунктом 295.5 статті 295 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Законом № 2464 не передбачено пільг із сплати єдиного внеску підприємцями на час відпустки та за період хвороби.
Відповідно до пункту 12 статті 9 Закону № 2464 ЄВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Таким чином, фізичні особи - підприємці платники єдиного податку першої чи другої групи, на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів, залишаються платниками спрощеної системи оподаткування, відповідно, мають обов’язок щодо сплати єдиного внеску незалежно від того отримували вони дохід у цей період чи ні.
 
 
Нюанси нарахування та відображення сум  нарахованого єдиного внеску на суму  компенсації за невикористані дні щорічної відпустки
 
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Статтею 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
Відповідно до пункту 9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2015 № 435 (далі – Порядок № 435), таблиця 6 додатка 4 до Порядку № 435 призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці. Такі відомості формуються з урахуванням кодів категорій застрахованих осіб, визначених у додатку 2 до Порядку № 435.
Тобто, роботодавець (страхувальник) від якого звільняється працівник нараховує та відображає в таблиці 6 додатка 4 до Порядку № 435 у складі загальної суми нарахованої заробітної плати (доходу) суму компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, яка за бажанням працівника перераховується на рахунок підприємства, на яке він переходить.
 
 
Відображення в податковому розрахунку за формою  1ДФ  зовнішніх сумісників
 
Згідно з пунктом 3.1 розділу  III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 реквізити податкового розрахунку, заповнюються наступним чином, зокрема:
навпроти напису «Працювало за трудовими договорами» проставляється кількість працівників, які працюють за трудовими договорами (контрактами);
навпроти напису «Працювало за цивільно-правовими договорами» проставляється кількість працівників, які працюють за цивільно-правовими договорами у звітному періоді.
Відповідно до абзацу другого статті 21 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами і доповненнями працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Враховуючи викладене вище, кількість зовнішніх сумісників відображається в податковому розрахунку за формою 1 ДФ в графі «Працювало за трудовими договорами».
 
 
Податковий агент не має права виплачувати доходи особам у яких відсутня відмітка у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта та довідка про отримання ідентифікаційного коду
 
Відповідно до пункту 70.12 статті 70 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються контролюючими органами та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі:
- виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов’язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи:
- сплати фізичними особами податків і зборів.
Документи, пов’язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 статті 70 ПКУ, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (пункт 70.13 статті 70 ПКУ).
Відповідно до пункту 70.5 статті 70 ПКУ фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов’язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов’язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім’ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред’явити паспорт.
Про одержані фізичними особами доходи та сплачені з них суми податку податкові агенти зобов’язані повідомити контролюючі органи за формою 1ДФ згідно з вимогами Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі – Порядок).
Згідно з пунктом 3.1 Порядку у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), про яку надається інформація в податковому розрахунку.
Таким чином, податковий агент має право виплачувати дохід фізичним особам, які мають реєстраційний номер облікової картки платника податків, та громадянам України, у паспортах яких є відмітка про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
 
 
Відображення нарахованого доходу  у рядку «Військовий збір» податкового розрахунку за формою  1ДФ у разі надання платнику податку доходів у не грошовій формі
 
Відповідно до пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з пунктом  164.5 статті 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100: (100-Сп),
де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Норми пункту 164.5 статті 164  ПКУ застосовуються під час нарахування доходу у будь-якій негрошовій формі для визначення бази оподаткування доходу податком на доходи фізичних осіб.
При цьому пунктом 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного пунктом 164.5 статті 164 ПКУ.
Згідно з пунктом 3.11 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, у рядку «Військовий збір» відображається загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками).
Тобто базою оподаткування військовим збором є вартість доходу у негрошовій формі, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені ПКУ та яка відображається у рядку «Військовий збір» розділу ІІ податкового розрахунку за формою 1ДФ без урахування коефіцієнту визначеного пунктом 164.5 статті 164 ПКУ.
 
 
Нюанси нарахування єдиного внеску засновнику, який керує підприємством, діяльність якого тимчасово призупинена
 
Відповідно до пункту 1 частини першої статті  4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань)
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема у пункті  1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 Закону № 2464, – на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої стітті 7 Закону № 2464).
Статтею 65 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Якщо працівник, який одночасно є власником, виконував певну роботу на умовах трудового договору, укладеного відповідно до вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ, то йому повинна бути виплачена заробітна плата (згідно з трудовим договором (контрактом)), розмір якої не може бути меншим за мінімальний, установлений законодавством.
Таким чином, якщо установчими документами передбачено, що на період тимчасового припинення діяльності підприємства функцію керівника виконує його засновник, однак при цьому не отримує за це винагороди (доходу), то єдиний внесок не нараховується.
 
 

25.07.2016

 

 До уваги громадян, які не встигли подати податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік

 

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві інформує платників податків, які не змогли чи не встигли подати податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік до 04.05.2016 року!
Звертаємо увагу, що відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового Кодексу України від 01.12.2010 № 2755-IV зі змінами та доповненнями (далі по тексту - ПКУ) фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня, що настає за звітним сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій податковій декларації.
Також наголошуємо, що в разі неподання декларації та несплати податкового зобов’язання застосовуються такі види відповідальності:
- відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПКУ неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання;
- згідно зі ст. 164 прим. 1 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» ві 07 грудня 1984 року № 8073-Х неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи тягне за собою попередження або накладання штрафу у розмірі від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 грн. до 136 грн.).
Також повідомляємо, що інформацію щодо реквізитів бюджетних рахунків, на які сплачується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір на території м. Києва, Ви можете знайти на суб-сайті ГУ ДФС у м. Києві в банері «Бюджетні рахунки» (www.kyiv.sfs.gov.ua )."
В разі неподання декларації та несплати до 01.08.2016 року податкового зобов’язання, окрім зазначеної вище відповідальності будуть проведені перевірки, донараховані податки та застосовані штрафні санкції в розмірі 25%.
 
 
Про сплату податку на нерухомість
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві інформує, що відповідно до ст.266 Податкового кодексу України (далі –ПКУ) та на підставі податкових повідомлень-рішень зобов’язані сплатити податок на нерухоме майно.
У 2016 році податок на нерухомість фізичними особами - платниками сплачується за 2015 рік за ставками та з використанням пільг, які були законодавчо визначені у цей період
Так, податок нараховувався на загальну площу об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток. Ставки податку встановлюються  не більше 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на звітний період, - на житлову та 1% - нежитлову нерухомість.
При цьому, нормами Податкового кодексу України встановлено пільгові розміри площі майна, на які не застосовувалася ставка податку:
- для квартири/квартир незалежно від їх кількості - 60 кв. метрів;
- для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - 120 кв. метрів;
- для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - 180 кв. метрів.
У разі неотримання податкових повідомлень - рішень на сплату податку, або ж у разі незгоди з розрахунком податку чи виявлення розбіжностей щодо зазначеної у ньому інформації про об’єкт нерухомості, слід звернутися з оригіналами документів про право власності на нерухоме майно до фіскальних органів за місцем реєстрації платника.
Останні, якщо є підстави, мають провести перерахунок суми податку і надіслати нове податкове повідомлення-рішення.
За порушення термінів сплати податків платники притягуються до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Також, додатково повідомляємо, що у 2016 році внесено зміни в порядок нарахування податку на нерухомість, тому у 2017 році платники сплачуватимуть за свою нерухомість вже за новими правилами.
 
Чи може платник єдиного податку здавати в оренду нерухоме майно?
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві інформує, що  власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, які заборонені законодавством. Це, наприклад стосується використання майна, яке надається в оренду підприємцем на спрощеній системі оподаткування.
Так, фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів, не можуть бути платниками єдиного податку. Це передбачено підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПКУ)
Як відомо, фізична особа-підприємець самостійно обирає спрощену систему оподаткування, якщо вона відповідає вимогам, встановленим ПКУ та реєструється платником єдиного податку. Якщо у фізичної особи-підприємця є намір здавати в оренду, наприклад, нежитлові приміщення, які перевищують встановлені норми для «єдинників», то їм необхідно здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування.
 

 

18.07.2016
 

Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суми нарахованої заробітної плати не за основним місцем роботи інваліда

 

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, керуючись ст. 52 Податкового Кодексу України (далі за текстом – Кодекс) надає інформацію щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на суми нарахованої заробітної плати не за основним місцем роботи інваліда та повідомляє наступне.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закон № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону   № 2464 нараховується єдиний внесок.
Єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41% бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.
Підставою для застосування цього розміру єдиного внеску є завірена копія довідки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності (п. 13 розд. III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449).
Отже, єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41%, підставою для застосування зазначеного розміру єдиного внеску є завірена копія довідки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.

 

При нарахуванні заробітної плати студентам, які проходять практику на підприємстві згідно з договором, підприємство зобов’язане утримати ПДФО

   

Згідно з вимогами Податкового кодексу України (далі – ПКУ) оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
При цьому згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» із змінами та доповненнями на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.
П’ятдесят відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, слухачів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.
Таким чином, при нарахуванні заробітної плати студентам, які проходять практику на підприємстві згідно з договором, підприємство, як податковий агент, зобов’язане утримати із суми такого доходу податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та перерахувати його до бюджету у порядку, встановленому ст.168 ПКУ.

 

Застосування податкової соціальної пільги до вихідної допомоги у зв’язку із звільненням працівника або  при виході на пенсію

 

 

    

 

Згідно з пунктом 169.1 статті 169 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
У 2016 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить – 1930 грн. (прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1378 грн. х 1,4).
Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПКУ заробітна плата для цілей розд. ІV ПКУ – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Тобто, фізична особа, яка отримує дохід у вигляді вихідної допомоги у зв’язку із звільненням, в тому числі при виході на пенсію має право на податкову соціальну пільгу за умови якщо розмір її місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати та інших прирівняних до неї виплат, не перевищує граничного розміру для отримання податкової соціальної пільги. 
 
Порядок нарахування ЄВ на суму середньої заробітної плати депутата місцевої ради, що виплачується після закінчення строку його повноважень, за період працевлаштування

Відповідно до пунту 2 статті 33 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» із змінами і доповненнями депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності – інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є роботодавці – підприємства, установи та організації, інші ЮО, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Базою нарахування ЄВ для роботодавців є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 2464).
Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати ЄВ (пункт 1 частини першої статті 10 Закону № 2464).
Тобто, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, об’єднання громадян (страхувальник) зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄВ за застрахованих осіб (осіб, які працюють на виборних посадах), однак, після закінчення строку їх повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, об’єднання громадян не несе обов’язку страхувальника по відношенню до таких осіб.
Таким чином, на дохід у вигляді відшкодування у розмірі середньої заробітної плати депутата місцевої ради, яка зберігається після закінчення строку його повноважень, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, ЄВ не нараховується.
 
 
 Яким чином нараховувати ЄВ працівнику, якщо сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, в розрізі окремих місяців не перевищує розмір мінімальної заробітної плати

Відповідно до п. 1 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, ФО, які використовують найману працю та виплачують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами особам, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування ЄВ для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 є, зокрема, сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
Відповідно до частини п’ятої статті 8 Закону № 2464 ЄВ для платників, зазначених у статті 4 Закону № 2464 встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної статті  7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ.
У разі якщо база нарахування ЄВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ.
Статтею 25 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Підпунктом 1 пункту 3 розділу  IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, визначено, що нарахування ЄВ за осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється за кожен місяць окремо таким чином:
визначається середньоденний розмір допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами шляхом ділення нарахованої суми такої допомоги на кількість днів, за які вона нарахована;
визначається сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, що припадає на кожен місяць окремо, шляхом множення середньоденного розміру такої допомоги на кількість календарних днів кожного місяця, за які вона нарахована;
визначається сума ЄВ для роботодавця шляхом множення розрахованої суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами за кожен місяць окремо на розмір ЄВ, встановлений Законом № 2464 для зазначеної категорії платників.
Таким чином, якщо після розподілу суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами така сума за повний місяць становить менше мінімального розміру заробітної плати, ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується зазначена сума, та ставки ЄВ у розмірі 22 відсотка.
У разі, якщо листок непрацездатності починається протягом місяця, де загальна сума нарахованого доходу (сума заробітної плати за відпрацьований час та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності) становить менше мінімального розміру, ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується зазначений дохід, та ставки ЄВ у розмірі 22 відсотка.
У разі якщо листок непрацездатності закінчується протягом місяця, де сума допомоги по тимчасовій непрацездатності не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, та ставки ЄВ у розмірі 22 відсотка.

 
 

22.06.2016 

 

 

Щодо проведення інвентаризації та списання об'єктів основних засобів у державному секторі

 

 

Відповідно до пункту 5 розділу I Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. N 879 (далі - Положення), інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються, зокрема, виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення, виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Підпунктом 1.8 пункту 1 розділу III Положення передбачено, що на основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, складається окремий інвентаризаційний опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що довели до стану непридатності ці об'єкти.
Механізм списання об'єктів державної власності, якими є об'єкти незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи), матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), іншими необоротними матеріальними активами, визначає Порядок списання об'єктів державної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. N 1314 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 1 розділу II Положення для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
Пунктом 3 розділу II Положення передбачено, що об'єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації у звітному році затверджуються розпорядчим документом керівника підприємства.
Таким чином, питання, пов'язані зі створенням інвентаризаційних комісій та строками проведення інвентаризації, відносяться до повноважень керівника підприємства.
Відповідно до пункту 4 Порядку списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне), у разі, коли таке майно морально чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб'єктом господарювання, зокрема у зв’язку з будівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним переоснащенням, або пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха та відновленню не підлягає, або виявлене в результаті інвентаризації як нестача.
Якщо в процесі експлуатації складові об'єкта основного засобу вийшли з ладу, суб'єкт державного сектору може здійснити ремонт, технічне обслуговування, модернізацію об'єкта основних засобів.
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 р. N 1202, витрати на поліпшення об'єкта основних засобів (реконструкцію (реставрацію), модернізацію, добудову, дообладнання) збільшують його первісну вартість протягом усього строку використання, якщо існує ймовірність отримання суб'єктом державного сектору майбутніх економічних вигод, що перевищують первісно оцінений рівень його продуктивності, та/або збільшення потенціалу корисності цього об'єкта.
 
Застосування підвищую чого  коефіцієнту до додаткового блага платника податку, яке виплачено у негрошовій формі

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту  164.2 статті  164 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо.
Згідно із підпунктом  164.2.17 пункту 164.2 статті  164 ПКУ якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 ПКУ.
Відповідно до пункту  164.5 статті 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100: (100-Сп),
де К - коефіцієнт;
Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Враховуючи вищевикладене, у разі виплати платнику податку додаткового блага у негрошовій формі сума податку об’єкта оподаткування обчислюється із врахуванням коефіцієнту.
 

Вартість виготовлення візитівок включається до оподатковуваного доходу працівника

 

Так, згідно з підпунктом  «є» підпункту 14.1.54 пункту  14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.
Додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділом IV ПКУ) (підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Відповідно до підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.
Статтею 1 Закону України від 03 липня 2004 року № 270/96–ВР «Про рекламу», який визначає засади рекламної діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, визначено, що реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 ПКУ (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
Враховуючи викладене, візитні картки, виготовлені для працівників, на яких зазначені, зокрема, логотип, реквізити суб’єкта господарювання та особисті дані конкретного працівника, є додатковим благом, отриманим платником податків від роботодавця та їх вартість включається до загального оподаткованого місячного доходу, з якого утримується податок за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків).
 
Податкова соціальна пільга для батьків, які мають двох і більше дітей у віці до 18 років.
 
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) будь – який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, що у 2016 році складає 689 гривень.
Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відс. суми пільги, яка визначена підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, у розрахунку на кожну таку дитину (підпункт 169.1.2 пункту 169.1 статті 169 ПКУ), тобто у 2016 році – 689 гривень.
Згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
У 2016 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить – 1930 грн. (прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1378 грн. х 1,4).
При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі передбаченому підпунктом 169.1.2 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, визначається як добуток суми, визначеної у абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, та відповідної кількості дітей.
 
Про перерахунок сум нарахованих доходів, якщо працівник був звільнений та працевлаштований  одним і тим же роботодавцем  протягом одного місяця

 
Відповідно до пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2016 році – 1930 грн.).
Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі – заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право (підпункт 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 ПКУ).
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) (підпункт 169.2.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ).
Податкова соціальна пільга надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку був звільнений з місця роботи (підпункт 169.3.4 пункту 169.3 статті 169 ПКУ).
Роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, перерахунок суми доходів, нарахованих (з урахуванням положень абзацу другого пункт 167.1 статті 167 ПКУ для періодів 2014, 2015 років) такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги, зокрема, під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.
Крім того, роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги (підпункт 169.4.3 пункту 169.4 статті 169 ПКУ).
Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати (підпункт 169.4.4 пункту 169.4 статті 169 ПКУ).
Враховуючи викладене вище, з метою визначення правильності оподаткування роботодавцю необхідно здійснити перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за місяць в якому фізична особа була звільнена та працевлаштована одним і тим же роботодавцем.
При цьому, при здійсненні такого перерахунку враховується один граничний розмір доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги (у 2016 році – 1930 грн.).
 

Ставка податку на нерухоме майно у  2016 році

 

Нагадуємо, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909), внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які набрали чинності з 1 січня 2016 року.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Крім того, пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909 рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 ПКУ.
Також, установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПКУ та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (пункт 4 розділу  ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909).
Отже, розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік визначається згідно рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятого на 2016 рік, у відповідності до вимог ПКУ та Закону № 909, але не більше трьох відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування
 
 

14.06.2016

 

Нагадуємо! Вихідна допомога у зв’язку із звільненням працівника оподатковується податком на доходи фізичних осіб!

 

 

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Згідно з підпунктом  «з» підпункту 165.1.1 пункту165.1 статті 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами та доповненнями.
Винятки, передбачені підпунктом 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПКУ, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 статті 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Отже, вихідна допомога у зв’язку із звільненням працівника, в т. ч. при виході на пенсію, оподатковується за ставкою 18 відсотків

 

Надбавки за роз’їзний характер роботи, які передбачені трудовим або колективним договором потрібно оподатковувати ПДФО

 

 

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 490 «Про надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний характер», підприємства самостійно встановлюють надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.
Граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів».
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності ( пункт 164.6 статті 164 ПКУ).
Слід зазначити, що з 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909), яким внесено зміни, зокрема, до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині скасування утримання єдиного внеску з найманих працівників.
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у підпунктами167.2 - 167.5 статті 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Враховуючи вищенаведене, з метою обкладення податком на доходи фізичних осіб, доплати до посадових окладів працівників за роз’їзний характер роботи, у розмірах, передбачених трудовим або колективним договором, включаються до складу заробітної плати та оподатковуються у її складі податком на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті164 ПКУ за ставкою 18 відсотків.
 
 

Право на податкову знижку батьків студента,  якщо останній працював і отримував заробітну плату

 

Відповідно до підпункту 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (підпункт 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ).
Відповідно до статей 180 та 199 Сімейного кодексу України батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей (до 18 років), а якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, то батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років.
Згідно із підпунктом 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ, суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Така сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.
Працюючий студент вже не перебуває на утриманні батьків, так як має свої джерела доходу у вигляді заробітної плати. Виходячи з норм ПКУ студент, який працює, сам є платником податку на доходи фізичних осіб, база оподаткування його доходів, включаючи заробітну плату, визначається згідно вимог статті 164 ПКУ, зокрема, за пунктом 164.1 статті 164 базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суму податкової знижки.
Таким чином, якщо студент протягом року одночасно навчався і працював, отримував заробітну плату, то право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року має сам студент за умови документального підтвердження понесених витрат на навчання, а не його батьки, так як він вже не перебуває на її утриманні.
Водночас, якщо студент влаштувався на роботу лише після закінчення навчання у звітному році і до моменту свого працевлаштування не отримував заробітну плату, то право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року має той з батьків, який фактично здійснював оплату за навчання.
 
 
Як визначити термін використання легкового автомобіля?
 
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Підпунктом 267.6.3 пункту 267.6 статті 267 ПКУ визначено, що з 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ, зобов’язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.
Відповідно до підпункту 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 ПКУ перша реєстрація транспортного засобу – реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.
Новий транспортний засіб – транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію (підпункт  14.1.124 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Транспортні засоби, що використовувалися, – транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (підпункт 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388.
Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, то вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.
У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
 

Будьте уважні! За порушення  порядку взяття на облік  або внесення змін до облікових даних передбачені штрафні санкції!

 
Згідно із пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.
У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
 

Оподаткування військовим збором суми заборгованості фізичної особи, списаної після закінчення терміну позовної давності

 

Відповідно до підупнкут 1.1 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу  XX Податкового кодексу України (далі за текстом – Кодекс) платниками військового збору є особи, визначені пунктом  162.1 статті 162 розд. ІV Кодексу, зокрема фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 розділу  ІV Кодексу.
Згідно з пунктом 163.1 статті  163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації (підпункт 164.2.7 пункту  164.2 статті 164 Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу (підпункт 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу)
Підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Кодексу передбачено, якщо згідно з нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.  Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування.
Отже, фізична особа, у разі отримання доходу у вигляді суми заборгованості, списаної після закінчення терміну позовної давності, з урахуванням підпункту  164.2.7 пункту  164.2 статті 164 Кодексу, включає його до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зазначає у річній податковій декларації та самостійно сплачує військовий збір за ставкою 1,5 відсотка. 
 

Якщо неприбуткова організація після внесення змін до статутних документів у 10-денний термін не подала заяву щодо перереєстрації, будуть застосовані штрафні санкції! 

 
Законом України від 17 липня 2015 року № 652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій», який набрав чинності 13.08.2015, змінено порядок оподаткування неприбуткових підприємств, установ та організацій.
Відповідно до підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (далі за текстом  - ПКУ) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація, яка внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру встановлює Кабінет Міністрів України (підпункт 133.4.5 пункту 133.4 статті 133 ПКУ).
Водночас згідно з пунктом 34 підрозділу  4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ до затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру діє Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2013 № 37 (далі – Положення № 37).
Пунктом 1 розд. ІІІ Положення № 37 встановлено, що у разі виникнення змін (доповнень) у даних неприбуткової установи або організації, визначених реєстраційною заявою, така неприбуткова установа або організація зобов’язана в 10-денний строк після їх виникнення подати до контролюючого органу за її місцезнаходженням документи з указаними змінами (доповненнями) та додаткову реєстраційну заяву з позначкою «зміни» або «доповнення». Код за ЄДРПОУ неприбуткової установи або організації при внесенні змін (доповнень) до реєстраційної заяви не змінюється.
Відповідно до пункту117.1 статті 117 ПКУ неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених ПКУ
- тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.
У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення,
- тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.    
Враховуючи викладене, якщо неприбуткова організація (установа), у якої виникли зміни (доповнення) у документах, визначених в реєстраційній заяві, не подала в 10-денний строк після їх виникнення до контролюючих органів за місцезнаходженням документи з указаними змінами (доповненнями) та додаткову реєстраційну заяву з позначкою «зміни» або «доповнення», то до такої неприбуткової організації (установи) застосовується штраф у розмірі 510 гривень. У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року неприбутковою організацією, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, до такої організації застосовується штраф у розмірі 1020 гривень.
 
Нові форми звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування!
 
У зв’язку із публікацією в Офіційному віснику України від 27.05.2016 р. N 39 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Мінфіну України від 14.04.2015 № 435 (далі – Наказ Мінфіну № 435), у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 11.04.2016 №441  (далі - наказ Мінфіну N 435 у редакції наказу N 441), який набуде чинності з першого числа місяця, що настає за місяцем його офіційного опублікування, повідомляємо наступне.
Частиною четвертою статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування – Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику.
Відповідно до пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України у разі якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.
До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.
З огляду на зазначене звітність за травень 2016 року, яка буде подаватися у червні 2016 року, за формами звітності, затвердженими наказом Мінфіну N 435.
Звітність за новими формами, затвердженими наказом N 435 у редакції наказу N 441, подаватиметься платниками єдиного внеску, починаючи з 01.07.2016 р.
 

Оподаткування ПДФО коштів, виданих на відрядження або під звіт

 

Згідно з підпунктом 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу (далі за текстом - ПКУ) до загально місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 ПКУ, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.
Пунктом 170.9 статті 170 ПКУ передбачено оподаткування суми, виданої платнику податку на відрядження або під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом  170.9.2 пункту 170.9 статті  170 ПКУ строку.
Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
Разом зтим, включаються до оподатковуваного доходу вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плата за видовищні заходи.
До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний надати Звіт про використання коштів за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання». Разом із Звітом подаються документи (в оригіналі), що підтверджують вартість оплачених витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком).
Враховуючи викладене вище, сума витрат, яка відшкодована найманому працівнику на підставі наданого Звіту про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт, та оригіналів документів, що підтверджують вартість понесених витрат, не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, незалежно від того, що аванс не видавався, а витрати, під час відрядження, здійснювались за власні кошти.

 

Застосування податкової соціальної пільги, якщо протягом звітного року дитині або дитині - інваліду виповнилось 18 років

 

 

Відповідно до пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), на суму податкової соціальної пільги, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
Згідно з п.п.169.1.2 п.169.2 ст.169 ПКУ платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відс. суми пільги визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 статті 169 ПКУ (у 2014, 2015 роках – 609,0 грн., у 2016 році – 689 грн.) - у розрахунку на кожну таку дитину.
Підпунктом 169.1.3 пункту 169.1. статті 169 ПКУ визначено, що право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150 відс. суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ (у 2014, 2015 роках – 913,5 грн., у 2016 році – 1033,5 грн.), має право платник податку який:
а) є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років.
При цьому, податкова соціальна пільга, передбачена п.п.169.1.2 та підпунктами «а», «б» п.п.169.1.3 п.169.1 ст.169 ПКУ, надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а у разі її смерті до досягнення зазначеного віку – до кінця року, на який припадає смерть (підпункт 169.3.3 пункту 169.3 статті 169 ПКУ). 

 

31.05.2016

 

Реалізація пального з використанням старт-карток: чи необхідно реєструватися платником акцизного податку?
 
З 1 березня 2016 року запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального та введено акцизну накладну як обов’язковий електронний документ, який складатиметься під час здійснення всіх операцій з реалізації пального на внутрішньому ринку.
Згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України (далі за текстом – Кодекс) особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального.
Абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.
Акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального (пункт 231.3 статті 231 Кодексу).
У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.
Фактичний відпуск пального споживачу здійснюється не підприємством, а автозаправною станцією (що передбачено в пунктах договору поставки товарів з використанням смарт-карток), яка повинна бути зареєстрована платником акцизного податку з реалізації пального у встановленому порядку, а передача права власності підтверджується відповідними видатковими документами або чеками терміналів разом з чеками касових апаратів (передбачено в пункті договору поставки товарів з використанням смарт-карток).
Оскільки підприємство не здійснює операції з фізичним отриманням та відпуском пального, не маючи при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об’єктів, реєструватися платником акцизного податку та відповідно подавати декларацію акцизного податку підприємству не потрібно (за умови нездійснення інших операцій, які є об’єктами оподаткування акцизним податком згідно з пунктом 213.1 статті 213 Кодексу).
 
Порядок друкування звітного чеку РРО та оприбуткування готівки у КОРО при цілодобовому режимі роботи!
 
Вимоги щодо роздрукування на РРО фіскальних звітних чеків визначені у пункті 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій. Ця норма враховує особливості роботи РРО, які повинні забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.
Відповідно до пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій РРО, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199, Z-звіт – денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам’яті та занесенням її до фіскальної пам’яті РРО.
Зміна – це період роботи РРО від реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту, до виконання наступного Z-звіту.
У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам’яті (додаток до Вимог), зазначено, що максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години.
У даному випадку слід розрізняти тривалість зміни роботи РРО та тривалість зміни роботи персоналу суб’єкта господарювання.
Відповідно до пункту 7 Вимог усі режими роботи реєстратора (крім тих, що забезпечують усунення причин блокування) повинні блокуватися, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни роботи РРО.
Враховуючи викладене, якщо суб’єкт господарювання працює цілодобово і робоча зміна закінчується наступного календарного дня (наприклад о 00 год. 30 хв.), то фіскальний звітний чек (Z-звіт) повинен роздруковуватися кожного дня після закінчення робочої зміни тобто після 00 год. 30хв. але не пізніше 24 годин, які минули від реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звiтy.
Одночасно звертаємо увагу на вимоги пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 із змінами та доповненнями, чим передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Виходячи із наведених вимог законодавства, якщо суб’єкт господарювання працює цілодобово, і робоча зміна розпочалась одного календарного дня, а закінчилась наступного календарного дня (ресторан розпочав роботу о 12 год. 00 хв. 15.04.2016, а закінчив о 00 год. 30 хв., оприбуткування готівки здійснюється шляхом вчинення запису у КОРО, на підставі фіскальних звітних чеків РРО, при цьому дата оприбуткування у КОРО повинна відповідати даті роздрукування фіскальних звітних чеків РРО (Z-звіт повинен роздруковуватися після завершення робочої зміни о 00 год. 30 хв. 16.04.2016, оприбуткування готівки повинно здійснюватись у КОРО 16.04.2016).
 
Дохід від надання в оренду землі оподатковується ПДФО та військовим збором!
 
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі за текстом – Кодекс), відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 Кодексу.
Особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується пунктом 170.1 статті 170 Кодексу, відповідно до підпункту 170.1.1 якого податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Згідно з підпунктом 170.1.4 пункту 170.1 статті 170 Кодексу доходи, зазначені, зокрема, у підпункті 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Кодексу, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відс., визначеною пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.
Також об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 Кодексу включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування) у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 Кодексу.
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування.
Враховуючи зазначене, юридична особа (орендар) при нарахуванні (виплаті) фізичній особі (орендодавцю) доходу у вигляді орендної плати повинна утримати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовий збір за ставкою 1,5 відсотка
Порядок уточнення показників з податку на нерухоме майно у разі продажу нерухомості посеред року
Нагадуємо, що відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ) платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності (підпункт 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПКУ).
Форма податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - декларація), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 р. N 408. Зокрема, пункт 1 заголовної частини декларації містить поле "Тип декларації", яке передбачає наступні форми: "Звітна", "Звітна нова", "Уточнююча".
Для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПКУ).
Якщо державна реєстрація припинення права власності на об’єкт нерухомого майна відбулась до 20 лютого звітного року, а "Звітну" декларацію вже подано, то до закінчення граничного терміну її подання платником податків - юридичною особою декларація подається за типом "Звітна нова", а після його закінчення - "Уточнююча".
У разі уточнення податкових зобов’язань протягом року (після граничного терміну подання декларації) або за минулі роки у заголовній частині декларації у рядку 03 "Уточнююча" проставляється відмітка "Х".
Графа "з урахуванням уточнень з" декларації заповнюється у разі уточнення податкових зобов’язань (зазначається місяць, з якого здійснюється уточнення показників).
Додаток до декларації "Відомості про наявні об’єкти житлової нерухомості" є невід’ємною частиною "Звітної", "Звітної нової" та "Уточнюючої" декларацій, у колонці 3 якого вказуються документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об’єкти житлової нерухомості (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу тощо).
 
Порядок заповнення розрахунку за формою № 1-ДФ у випадку коли працівник неправомірно скористався податковою соціальною пільгою
 
Відповідно до підпункту 169.2.4 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) якщо платник податку порушує норми пункту 169.2 статті 169 ПКУ, внаслідок чого, зокрема, податкова соціальна пільга (далі – ПСП) застосовується також під час отримання інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів, такий платник податку втрачає право на отримання ПСП за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування ПСП відновлюється.
Платник податку може відновити право на застосування ПСП, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення, на підставі чого кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, - за рахунок наступних виплат. Якщо сума недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то такі суми включаються до річної податкової декларації такого платника податку. При цьому право на застосування ПСП відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі – Порядок).
Нормами Порядку не передбачено відображення у податковому розрахунку штрафних санкцій, які застосовуються до платника податку у разі порушення ним норм застосування ПСП.
Отже, якщо працедавець у поданому податковому розрахунку за формою 1ДФ за звітний період зазначив ознаку ПСП, надану платнику податку, який не мав права на її застосування, то необхідно провести відповідне коригування показників цього податкового розрахунку та подати уточнюючий податковий розрахунок за цей період. Коригування показників формою 1ДФ проводиться за правилами, встановленими Порядком.
Так, в уточнюючому розрахунку зазначаються два рядки: рядок, який підлягає вилученню з попереднього розрахунку (у гр. 8 такого рядка у попередньому розрахунку відображалась ознака неправомірно наданої ПСП), та новий рядок, який підлягає введенню.
У новому рядку у гр. 3а та гр. 3 відображаються суми нарахованого та виплаченого доходу (дорівнюють сумам, відображеним у цих же графах рядка на вилучення), у гр. 4а - сума вірно нарахованого податку (без застосування податкової соціальної пільги), у гр. 4 – сума перерахованого податку (дорівнює сумі, відображеної у гр. 4 рядка на вилучення), у гр. 5 – ознака доходу «101», у гр. 8 – прочерк, у гр. 9 – проставляється «0» (ознака рядка на введення).
Сума утриманої недоплати, перерахована до бюджету, відображається у податковому розрахунку за звітний період, в якому це перерахування фактично відбулось.
 
Податкова соціальна пільга для працюючих пенсіонерів
 
Платники податків, які мають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, та розміри податкових соціальних пільг визначені у пункті 169.1 статті 169 Податкового кодексу (далі – ПКУ).
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) (підпункт 169.2.1 пункту 169.2 статті 169 ПКУ). 
Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (підпункт 169.2.2 пункту 169.2 статті169 ПКУ).
Разом з цим, згідно з підпунктом 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 ПКУ податкова соціальна пільга не може бути застосована до: 
доходів платника податку, інших ніж заробітна плата; 
заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
З урахуванням зазначеного, фізична особа, яка одночасно з доходами у вигляді пенсії з Пенсійного фонду України отримує доходи у вигляді заробітної плати, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги за умови дотримання вимог підпункту 169.1 статті 169 ПКУ та подання роботодавцю заяви про застосування пільги.
 
При надходженні компенсації від орендарів за комунальні послуги бюджетна установа податкову накладну не виписує!
 
Нагадуємо, що відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Враховуючи викладене, кошти, що надійшли орендодавцю – бюджетній установі у вигляді компенсації витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, комунальних послуг і енергоносіїв від орендаря, до бази оподаткування ПДВ не включаються, а тому податкова накладна не складається

 

 

05.04.2016

 

 

Щоб уникнути подвійного оподаткування військовим збором підприємець повинен надавати контрагенту відповідні документи
 
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (ПКУ) платником військового збору є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерелом їх походження в Україні, а об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 розділу ІV ПКУ.
Об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пункт 163.1 статті 163 розділу ІV ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ.
Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка.
Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності, про що і зазначено у пункті 177.8 статті 177 розділу ІV ПКУ).
Отже, враховуючи викладене вище, суб’єкт господарювання при виплаті доходів фізичній особі - підприємцю не утримує військовий збір за умови надання такою особою копії документа, що підтверджує її реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності.
 
 
Суми коштів, видані під звіт, які надміру витрачені та не повернуті в установлені терміни, оподатковуються військовим збором
 
Підпунктом 1.1 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (ПКУ) платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 розділу ІV ПКУ, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка 
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 розділу ІV ПКУ, про що зазначено у підпункті 1.2 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Так, пунктом 163.1 статті 163 ПКУ передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 розділу  ІV ПКУ.
Таким чином, сума надміру витрачених коштів, отриманих фізичною особою - платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 ПКУ, підлягає оподаткуванню військовим збором.
 
 
Суми індексації заробітної плати – в якому місяці враховувати
 
Пунктом  1 частини першої статті  7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» роботодавці нараховують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄВ) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Об’єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону № 1282, пункт 2 Порядку).
Обчислення ЄВ здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, згідно з якими провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується ЄВ.
Згідно з пунктом 9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, в таблиці 6 додатка 4 до Порядку № 435 якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема, у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми донарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати місяця, у якому були здійснені такі донарахування. 
Отже у разі якщо заробітна плата минулих періодів менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, суми її індексації, нараховані в поточному періоді за минулі, відносяться до звітного періоду (місяця), в якому провадяться донарахування.
 
 
Нецільова благодійна допомога: чи потрібно нараховувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
 
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄВ) для платників, які згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 є роботодавцями, визначено суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5.

Оскільки нецільова благодійна допомога не належить до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних, компенсаційних виплат, а відповідно до пункту 3.31 розділу 3 Інструкції № 5 є матеріальною допомогою разового характеру і, відповідно «іншою виплатою, що не належить до фонду оплати праці», то вона не є базою нарахування ЄВ.

 

 

24.03.2016 

 

 

Об’єкти нерухомості, які не оподатковуються податком на нерухоме майно!
 
 
 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві нагадує, що відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
а) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;
 д) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;
е) об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
з) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;
и) об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг.
 

Громадяни, які сплачують іпотечний житловий кредит, мають право на податкову знижку
 
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві нагадує, що декларуючи доходи, громадяни виконують не тільки свій конституційний обов’язок, а також  мають право на податкову знижку.
Зокрема, платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.
Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла. Крім того, відповідно до пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 ПКУ фізична особа – резидент має право включити до податкової знижки суми витрат, які пов’язані із сплатою видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.
Право на включення до податкової знижки суми, розрахованої відповідно до ст. 175, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:
- об’єкт житлової іпотеки придбавається;
- збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.
У разі, якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту. Якщо сума одержаного фізичною особою іпотечного житлового кредиту перевищує суму, витрачену на придбання (будівництво) предмета іпотеки, до складу витрат включається сума відсотків, сплачена за користування іпотечним кредитом у частині, витраченій за цільовим призначенням.
Порядок визначення суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом з метою нарахування податкової знижки регулюється ст. 175 ПКУ.
Нагадуємо, що для реалізації права на податкову знижку за наслідками 2015 року необхідно заповнити та подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до 31 грудня 2016 року включно.
 
Декларування доходів громадян: ставки податку на доходи фізичних осіб
 
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві нагадує, що кампанія декларування доходів громадян, яка розпочалася з початку 2016 року, триває до 1 травня 2016 року, разом з тим, оскільки 1 травня 2016 року припадає на вихідний день, відповідно до норм податкового законодавства останній день подання декларації про майновий стан і доходи переноситься на перший робочий день, тобто, 3 травня 2016 року.
Звертаємо увагу, що до доходів, отриманих фізичними особами – платниками податків у 2015 році, застосовуються наступні ставки податку на доходи фізичних осіб:
- 15% відсотків бази оподаткування – щодо доходів (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.6 статті 167 Податкового кодексу України (далі за текстом – Кодекс)), які не перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного 2015 року (пункт 167.1 статті 167 Кодексу);
- 20% відсотків – якщо база оподаткування у календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, – до суми такого перевищення.  (пункт 167.1 статті 167 Кодексу);
- подвійна ставка податку (30%) – до доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім виграшів, призів у лотерею, грошові виграші у спортивних змаганнях) на користь резидентів або нерезидентів (пункт 167.3 статті 167 Кодексу);
- 20% – для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів за акціями та/або інвестиційними сертифікатами, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 Кодексу).
Перелік пасивних доходів визначено підпунктом 167.5.3 пункту 167.5 статті 167 Кодексу, до яких, зокрема, відноситься інвестиційний прибуток, включаючи прибуток від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти;
5% та  0% бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV Кодексу, зокрема, при операціях з успадкування (дарування) та операціях з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна.
При декларуванні доходів за результатами 2015 року платникам податків слід враховувати, що розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2015, становить 1218 гривень.
 

 

10.02.2016
 
Консультаційна допомога платникам
 
Кампанія декларування громадянами доходів, отриманих у 2015 році, яка успішно розпочалася з 1 січня в Україні, триває. Фіскальна служба створює всі умови для виконання громадянами конституційного обов’язку та забезпечення добровільного, якісного та своєчасного декларування.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві в рамках кампанії декларування проводить інформаційно - роз’яснювальну та агітаційну роботу і різноманітні заходи з платниками податків.
Так, з метою доведення до громадян, що мають подати податкову декларацію про майновий стан та доходи, отримані у 2015 році, проводяться семінари (практикуми) на яких фахівці відділу адміністрування податків з громадян надають практичну допомогу платникам щодо порядку та нюансів її заповнення (фото).
Такі методи консультаційно-роз’яснювальної роботи направлені, перш за все, на своєчасне та безпомилкове подання декларацій та сплату податків.
З початку року до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві вже подано 126 декларацій на загальну суму 212236,45 тис. грн.
 
З 8 лютого 2016 року починають діяти оновлені рахунки по сплаті платежів до державного та місцевого бюджетів у 2016 році
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомляє про оновлений перелік рахунків відкритих Державною казначейською службою України у розрізі територій міста Києва для зарахування надходжень у 2016 році
Вказані рахунки відкриті відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 26.01.2016 року № 06-08/328-1021 та відповідно до вимог до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію», наказу Державної казначейської служби України від 27.12.2013 року № 217 «Про затвердження Порядку відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій в системі Державної казначейської служби України» та наказу Державної казначейської служби України від 14.01.2016 № 13 «Про затвердження змін до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету».
Датою початку здійснення операцій по зарахуванню надходжень до державного та місцевих бюджетів, на рахунки відкриті згідно з наказом ДКСУ від 14.01.2016 № 13, визначено 08.02.2016 року.
 
Про податкову декларацію з податку на додану вартість з 1 січня 2016 року
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві нагадує, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі за текстом – Закон № 909) внесено суттєві зміни до Податкового кодексу України (далі за текстом – Кодекс) в частині визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість та їх сплати до бюджету, зокрема, сільськогосподарськими товаровиробниками.
З метою забезпечення виконання нових правил оподаткування, запроваджених з 1 січня 2016 року, Міністерством фінансів України наказом від 28.01.2016 № 21 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (далі за текстом – наказ № 21) затверджена нова форма декларації з податку на додану вартість. Наказ № 21 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 та опубліковано в офіційному виданні "Урядовий кур’єр" 30 січня 2016 року.
Враховуючи те, що останні зміни в оподаткуванні, які запроваджено з 1 січня 2016 року, повною мірою можуть бути відображені лише в податковій декларації з податку на додану вартість, що затверджена наказом № 21, податкова звітність з ПДВ, починаючи із звітного періоду січень 2016 року, усіма платниками податку подається за новою формою в електронному вигляді.
Звертаємо увагу, що зазначена інформація міститься в листі ДФС України від 02.02.2016 №3240/7/99-99-19-03-00-17.
 
Подання заяви за ф. №1-ПДВ при добровільній реєстрації платником ПДВ
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві нагадує, що відповідно до пункту 183.7 статті 183 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ) реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку може бути подана державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця. Електронна копія реєстраційної заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючих органів одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.
При цьому згідно з пунктом 183.3 статті 183 ПКУ у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 ПКУ реєстраційна заява подається згідно з п. 183.7 ст. 183 ПКУ не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 101.01.01).

 

04.02.2016
 
Звітування неприбуткових організацій за 2015 рік
 
Нагадуємо, що до затвердження визначеного пп. 133.4.3 Податкового кодексу України Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації здійснюється подання Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, затвердженого Наказом Міндоходів від 27.01.2014 р. № 85.
При цьому до затвердження Кабміном Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру для цілей подання Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій у частині застосування ознаки неприбутковості слід керуватися наказом Мінфіну від 24.01.2013 р. №37.
При поданні Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій слід враховувати вимоги п. 46.4 Податкового кодексу України, яким визначено, що якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам Податкового кодексу України з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. 
Платник податків у разі необхідності може подати разом з  декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. 
 
Податкова соціальна пільга – 2016
 
Розмір податкової соціальної пільги визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року. З 01.01.2016 р. податкова соціальна пільга як і раніше дорівнює 50 % від прожиткового мінімуму для працездатної особи. Єдиною зміною стало, що тепер цю норму закріпили у під пункті 169.1.1 Податкового кодексу України.
Отже, розмір загальної податкової соціальної пільги, на котру платник податку має право у 2016 році складатиме – 689 грн.
Граничний розмір доходу до котрого застосовується податкова соціальна пільга відповідно до під пункту 169.4.1 Податкового кодексу України дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Тобто у 2016 році граничний розмір доходу для застосування податкової соціальної пільги становитиме1930 грн.
Право на підвищену податкової соціальної пільги мають:
- 100 % - платники податку, які утримують двох чи більше дітей віком до 18 років (689 грн.), - у розрахунку на кожну таку дитину  (під пункт 169.1.2 Податкового кодексу України);
- 150 % - особи зазначені у під підпункті 169.1.3 Податкового кодексу України (1033,50 грн);
- 200 % - особи зазначені у під підпункті 169.1.4 Податкового кодексу України (1378 грн).
 
Платникам єдиного податку про зміни законодавства у 2016 році!
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві у зв’язку з набранням чинності з 1 січня Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» інформує про зміни щодо справляння єдиного податку.
Збільшено розмір єдиного податку для першої та другої груп.
Максимальний розмір становить:
для платників першої групи: 137,80 грн. за місяць (10% мінімальної заробітної платив встановленої законом на1 січня податкового (звітного) року); 
для платників другої груп: 275,60 грн. за місяць (20% мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року).
Зменшено з 20 000 000 до 5 000 000 обсяг доходу протягом календарного року для платників третьої групи. Теперішні умови застосування спрощеної системи для платників третьої групи: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує5 млн гривень.
Збільшено ставки єдиного податку для третьої групи: з 2 до 3%доходу - у разі сплати податку на додану вартість; з 4 до 5% доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Збільшено ставки податку для четвертої групи залежно від категорії (типу) земель. Для платників єдиного податку четвертої групи збільшено ставки податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду:
- із 0,45 до 0,81% від бази оподаткування для ріллі, сіножатей і пасовищ;
- із 0,27 до 0,49% для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях;
- із 0,27 до 0,49% для багаторічних насаджень;
- із 0,09 до 0,16% для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях;
- із 1,35 до 2,43% для земель водного фонду;
- із 3 до 5,4% для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди.
У 2016 році база оподаткування єдиним податком для платників єдиного податку четвертої групи (сільськогосподарських товаровиробників) визначається з урахуванням таких особливостей:
1) для сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень)базою оподаткування є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня 2015 року відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України;
2) для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) базою оподаткування є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня 2015 року відповідно до порядку, встановленого розділом XII Кодексу.
 
Платникам екологічного податку та рентної плати необхідно звітувати за новими формами декларацій!
 
Починаючи з IV кварталу 2015 року платникам екологічного податку та рентної плати необхідно подавати Податкові декларації за новою формою.
Нагадаємо, що наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715 «Про затвердження форми Податкової декларації екологічного податку», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 вересня 2015 року за № 1052/27497, змінено форму Податкової декларації екологічного податку.
Наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719 «Про затвердження форми Податкової декларації з рентної плати», зареєстрованим  в Міністерстві юстиції України 03 вересня 2015 року за № 1051/2749, змінено форму Податкової декларації з рентної плати.
Разом з тим, відповідно до п. 250.1 ст. 250 п. 257.1 ст. 257 Податкового кодексу України базовий податковий період для екологічного податку та рентної плати дорівнює календарному кварталу. Податкові декларації екологічного податку та рентної плати подаються платниками податків протягом 40 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем податкового періоду. (пп. 49.18.2 ст. 49 Податкового кодексу України).
 
Увага! Всеукраїнський семінар-форум
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві інформує платників податків про проведення Всеукраїнського семінару-форуму ДП «Сервісно-видавничого центру» за участі фахівців ДФС України на тему: « Офіційно про податкові новації - 2016».
Семінар відбудеться 12 лютого 2016 року у приміщенні Конгрес-холу ДФС України, за адресою: м. Київ, Львівська пл., 8.
Початок семінару о 11 год. 00 хв., реєстрація розпочинається о 10.00.
З питань реєстрації та участі звертатись за телефонами
(044) 501-06-42, (044) 236-16-42

 

 

04.02.2016

 

Платники податків Шевченківського району найбільше поповнили бюджет столиці 

 

За оперативними даними, у Києві в перший місяць 2016 року платниками податків до бюджетів усіх рівнів сплачено 3 мільярди 505 мільйонів гривень, з яких до загального фонду Державного бюджету перераховано 2 мільярди 519 мільйонів гривень. В порівнянні з відповідними показниками за січень 2015 року надходження зросли на 55 мільйонів гривень», – повідомила начальник Головного управління ДФС у місті Києві Людмила Демченко.

Дві третини усіх загальних надходжень сплачено платниками чотирьох районів столиці, а саме Шевченківського (20%), Печерського (18%), Голосіївського (11%) та Солом’янського (12%).
За словами керівника столичної фіскальної служби, вказане збільшення надходжень відбулось за всіма основними податками, зокрема: на 140 мільйонів гривень (на 30%) зросли надходження з податку на доходи фізичних осіб та склали 603 мільйони гривень; на 219 мільйонів гривень (на 16%) збільшились надходження податку на додану вартість та склали 1 мільярд 632 мільйони гривень, на 15 мільйонів гривень (на 20 %) підвищився рівень сплати військового збору – 92 мільйони гривень було перераховано в держбюджет, а також на 19 мільйонів гривень (5%) збільшились надходження збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності та склали 38 мільйонів гривень.
До бюджету міста Києва у січні 2016 року столичними платниками податків було сплачено 986 мільйонів гривень, що на 40 % більше ніж роком раніше. Столична скарбниця додатково поповнилась на 282 мільйони гривень. Збільшення в порівнянні з січнем минулого року відбулось за основними податками: на 56% зросла плата за землю, яка склала 187 мільйонів гривень; єдиний податок зріс на 44% та склав 70 мільйонів гривень.
Як зазначила Людмила Демченко, дві третини усіх загальних надходжень сплачено платниками чотирьох районів столиці, а саме Шевченківського (20%), Печерського (18%), Голосіївського (11%) та Солом’янського (12%).
За оперативними даними, у Києві в перший місяць 2016 року платниками податків до бюджетів усіх рівнів сплачено 3 мільярди 505 мільйонів гривень, з яких до загального фонду Державного бюджету перераховано 2 мільярди 519 мільйонів гривень. В порівнянні з відповідними показниками за січень 2015 року надходження зросли на 55 мільйонів гривень», – повідомила начальник Головного управління ДФС у м. Києві Людмила Демченко.
За словами керівника столичної фіскальної служби, вказане збільшення надходжень відбулось за всіма основними податками, зокрема: на 140 мільйонів гривень (на 30%) зросли надходження з податку на доходи фізичних осіб та склали 603 мільйони гривень; на 219 мільйонів гривень (на 16%) збільшились надходження податку на додану вартість та склали 1 мільярд 632 мільйони гривень, на 15 мільйонів гривень (на 20 %) підвищився рівень сплати військового збору – 92 мільйони гривень було перераховано в держбюджет, а також на 19 мільйонів гривень (5%) збільшились надходження збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності та склали 38 мільйонів гривень.
До бюджету міста Києва у січні 2016 року столичними платниками податків було сплачено 986 мільйонів гривень, що на 40 % більше ніж роком раніше. Столична скарбниця додатково поповнилась на 282 мільйони гривень. Збільшення в порівнянні з січнем минулого року відбулось за основними податками: на 56% зросла плата за землю, яка склала 187 мільйонів гривень; єдиний податок зріс на 44% та склав 70 мільйонів гривень.

 

 

20.01.2016

 

Увага! Декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік подається за новою формою!

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві нагадує, що з 1 січня 2016 року запроваджується нова форма декларації про майновий стан і доходи, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859.
Для зручності фізичних осіб у новій декларації об’єднано звітність з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Враховуючи це, за результатами 2015 року фізичні особи, які отримували доходи не від податкових агентів (зокрема від інших фізичних осіб) та іноземні доходи, визначають податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору в одній податковій звітності. При цьому подання будь-якої додаткової звітності не передбачається.
Для спрощення та зменшення часу для її заповнення обсяг зменшено з 2 аркушів до 1, а кількість додатків – з 7 до 4.
Тепер додатки заповнюються лише при отриманні доходів, які передбачають особливий розрахунок оподатковуваного доходу при:
– отриманні доходів від двох та більше податкових агентів, у випадках передбачених Податковим кодексом;
– операціях з інвестиційними активами;
– отриманні іноземних доходів;
– визначенні оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Значна кількість інформації, яка раніше заповнювалась в додатках, наразі відображається в самій декларації.
Так, інформація про уповноважену особу, яка раніше відображалась в окремому додатку, тепер відображається в декларації.
Фізичні особи, які мають намір скористатися правом на податкову знижку раніше заповнювали декларацію і додаток, в якому визначали реквізити всіх первинних документів за понесеними витратами. Тепер такі фізичні особи заповнюють лише декларацію, в якій відображають загальну суму понесених витрат та суму податку до повернення.
Відомості щодо відчуження нерухомого (рухомого) майна відображаються в декларації без заповнення додатку та переліку відчуженого майна.
Інформація про отримані доходи та перелік майна, яке надається в оренду (суборенду) також без заповнення додатку відображається в декларації.
Крім того, якщо за результатами перерахунку податку з доходів, отриманих від двох та більше податкових агентів у випадках передбачених законодавством, виникає від’ємне значення, такий платник податку за результатами 2015 року має право задекларувати суму податку на доходи фізичних осіб до повернення з бюджету.
Одним з нововведень є те, що платник податків самостійно визначає свій статус: громадянин; особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність або підприємець, який перебуває на загальній системі.

Мінімальна заробітна плата у 2016 році!


ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомляє, що відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата у 2016 році становить: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 8,29 гривні, з 1 травня - 8,69 гривні, з 1 грудня - 9,29 гривні.
Також хочемо зазначити, що згідно статті 7 вище зазначеного Закону у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2016 року - 1330 гривень, з 1 травня - 1399 гривень, з 1 грудня - 1496 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня 2016 року - 1167 гривень, з 1 травня - 1228 гривень, з 1 грудня - 1313 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2016 року - 1455 гривень, з 1 травня - 1531 гривня, з 1 грудня - 1637 гривень;
працездатних осіб: з 1 січня 2016 року - 1378 гривень, з 1 травня -1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1208 гривень.

З 1 січня стартувала деклараційна кампанія – 2016

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомляє, що з початку 2016 року стартувала кампанія декларування громадянами доходів, одержаних протягом 2015 року.
За вибором платника податків декларації подаються за місцем своєї податкової адреси особисто або уповноваженою на це особою; поштою або засобами електронного зв’язку.
Звертаємо увагу, що поштою документи потрібно надсилати з повідомленням про вручення та з описом про вкладення не пізніше, ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання. Якщо ж декларація подається в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису, то надсилати її потрібно не пізніше закінчення останньої години граничного строку подання.
Звертаємоу увагу, що для комфортного звітування громадян протягом січня-квітня 2016 року центри обслуговування платників податків працюватимуть за подовженим режимом роботи, при цьому подати декларацію можна буде також й у вихідні дні. У разі необхідності платники зможуть отримати безкоштовні консультації та допомогу в заповненні декларації.
Також вкотре нагадуємо, що з 1 січня 2016 року запроваджується нова форма декларації про майновий стан і доходи, в якій об’єднано звітність по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору. Враховуючи це, за результатами 2015 року податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору визначатимуться в одній податковій звітності.
Детальніше про особливості деклараційної кампанії 2016 року можна дізнатися за посиланням​​​​​​​​​​​​​​ http://sfs.gov.ua/deklaruvannya-dohodiv-gromadyan-2016/.

ЄСВ на 2016 рік!

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві інформує, що відповідно до Закону України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» у 2016 році єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом - Закон), встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Отже, розмір ЄСВ для кожного підприємця за себе особисто з січня 2016 пo квітень = 1378 * 0,22 = 303,16 гривень. В травні-листопаді 2016 = 1450 * 0,22 = 319,00 гривень. В грудні 2016: = 1550 * 0,22 = 341 гривня.

Про ставки єдиного податку у 2016 році!

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві інформує, що згідно пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ) ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Так, відповідно до пункту 293.2 статті 293 ПКУ фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно пункту 293.3 статті 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;
2) 5 відсотки доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному підпунктом 2 пункту 293.3 цієї статті.



 
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.