ОФІЦІЙНИЙ САЙТ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
 
Головна Пошук e-mail

el_zvern.png
grafik-priyomiv.jpg
 
grom_obgovor_2016.jpg
  statut_21042017215.jpg
pereimenuv.png
partnerski_proektu.png
banner17067.jpg
2d4c64573e448af2cecbc17abba85ef7_1434053164_medium.png
obgovorennja.jpg
vidkr_urjad.png
shvydka_jur_dopomoga.png
museum_.gif
ban_osbb2210.jpg
derjava.jpg

Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

karta1.jpg

Лічильник відвідувань

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні2531
mod_vvisit_counterВчора4751
mod_vvisit_counterНа цьому тижні12181
mod_vvisit_counterЗа місяць54550
mod_vvisit_counterЗа весь час6510641
ДФС району Надрукувати Надіслати електронною поштою
25.07.2017

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

Керівництво ДПІ у Шевченківському районі:

ПАЩЕНКО

Андрій Миколайович

Начальник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ  ДФС у м. Києві

КОРНІЄВСЬКА Ольга Михайлівна

- заступник начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

АНТОНОВИЧ   Віта Вікторівна

- заступник начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

 

Адреси: 03056, м. Київ, пров. Політехнічний, 5-а тел: 044-238-95-57,           044-238-92-54

вул. Щербакова, 48а, чергова частина податкової міліції тел: 044-443-99-47

Телефон приймальні громадян: 044-238-95-72
Телефон модератора ЦОП – 044-238-95-57
Код ДПІ у Шевченківському районі - 2659
Податковий номер (Код ЄДРПОУ ДПІ) – 39561761
Офіційний сайт ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві:  http://kyiv.sfs.gov.ua/
Поштова скринька щодо отримання запитів на публічну інформацію: kyiv Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.
Поштова скринька для подання громадянами письмових звернень в електронному вигляді: kyiv  Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

 

 

 

Новини

 

 

 

30.03.2017

 

Реструктуризація податкового боргу

 

Розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань платників податків здійснюються органами ДФС згідно з положеннями статті 100 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» (далі - Перелік обставин).
Відповідно до вимог пунктів 100.1, 100.2 та 100.4 - 100.7 статті 100 ПКУ розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.
Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов’язання.
Підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни.
Підставою для відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.

 

Документи, які повинні надати одинокі батьки або піклувальники дитини віком до 18 років задля отримання податкової соціальної пільги
 
Правила подання платником податку на доходи фізичних осіб документів для отримання (застосування) податкової соціальної пільги, на яку він має право згідно з Податковим кодексом України (далі - ПКУ), визначено Порядком подання документів для застосування податкової соціальної пільги, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1227 (далі - Порядок).
Платник податку подає роботодавцю заяву про обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за встановленою Державною податковою службою формою (пункт 2 Порядку).
Згідно з пунктом 5 Порядку для застосування пільги з підстав, передбачених у підпунктах 169.1.2, 169.1.3 і 169.1.4 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, крім заяви про застосування пільги одинока матір, батько, вдова, вдівець або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, подають:
копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа - платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;
копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);
копію свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть (якщо із заявою звертається вдова або вдівець);
копію паспорта.
Для цілей цього пункту одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної підпунктом «а» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом. 

 

Компенсація, яка виплачується працедавцем найманому працівнику за використання власного автомобіля при виконанні службових обов’язків, є додатковим благом

 

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
При цьому, положеннями Кодексу законів про працю України передбачені випадки, коли юридична особа повинна компенсувати (відшкодувати) найманому працівнику витрати на проїзд, а саме:
у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість;
у зв’язку з службовими відрядженнями.
До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування (підункт «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
Згідно з пунктом 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Таким чином, компенсація, яка виплачується юридичною особою найманому працівнику за використання ним під час здійснення службових обов’язків власного автомобіля, який не перебуває в оренді у юридичної особи, може здійснюватися за рішенням керівника підприємства та буде вважатися додатковим благом найманого працівника.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, сума компенсації, яка виплачується юридичною особою найманому працівнику за використання власного автомобіля, який не перебуває в оренді у юридичної особи, при виконанні службових обов’язків, є додатковим благом такого працівника та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на підставі підпункт «а» та підпункт «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ.
 
Документи, які необхідно отримати благодійнику для виплати благодійної допомоги на користь членів сімей учасників АТО, які під час участі в АТО зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я

 

Згідно з підпунктом «а» підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума (вартість) благодійної допомоги, виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками - фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції в порядку, визначеному Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», на користь учасників бойових дій - військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищають (захищали) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції; працівників підприємств, установ, організацій, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення в порядку, встановленому законодавством, або на користь членів сімей таких учасників бойових дій, які під час участі в антитерористичній операції, участі в забезпеченні її проведення зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я, загинули, померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, чи визнані безвісно відсутніми в установленому порядку (далі - учасники бойових дій та члени їх сімей).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня .2014 року № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, який визначає процедуру надання статусу та категорії таких осіб.
Для цілей підпункту ”а” підпункту 165.1.54 статті 165 ПКУ до членів сімей учасників бойових дій належать: дружина, чоловік, які не одружилися вдруге, батьки, дід та баба (якщо батьки померли), неповнолітні діти, повнолітні діти-інваліди.
При цьому члени сімей зазначених учасників бойових дій для отримання неоподатковуваної благодійної допомоги повинні будуть одночасно підтвердити наступні факти:
родинний зв’язок з учасником бойових дій;
статус учасника бойових дій;
поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я, загибелі внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в АТО, чи визнані безвісно відсутніми в установленому порядку.
Документами, які підтверджують родинний зв’язок з учасником бойових дій можуть бути свідоцтвом про шлюб, про народження, паспортом тощо. Статус учасника бойових підтверджується відповідним посвідченням. Підтвердженням поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я може бути довідка про поранення, виписка з Особистої справи, завірена командиром частини і печаткою, тощо. Факт загибелі підтверджується повідомленням про смерть (загибелі), свідоцтвом про смерть.
Відносно безвісно відсутніх, то статтею 43 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Так, статтею  249 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою. 

 

Ознака, за якою відображається у розрахунку 1ДФ сума доходу, виплачена підприємцю за той вид діяльності, який не зазначений у його свідоцтві про державну реєстрацію

 

Відповідно до підпункту 177.6 статті  177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку - фізичних осіб.
Так, при виплаті доходу податковий агент відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ зобов’язаний утримати податок на доходи фізичних осіб із суми виплаченого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ.
Згідно із Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «102».
Разом з тим, відповідно до пункту 177.8 статті 177 розділу IV ПКУ, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності у межах обраних ним видів такої діяльності, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності, податкові агенти не утримують податок на доходи у джерела виплати.
При цьому, сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) на користь таких фізичних осіб - підприємців, відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «157». Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.
Таким чином, сума оподатковуваного доходу, виплачена фізичній особі – підприємцю, отримана від виду діяльності, який не зазначено у документі, що підтверджує її державну реєстрацію, відображається в податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «157» 

 

Порядок оподаткування при вилученні банком заставної нерухомості у фізичної особи 

 

Відповідно до статті  572 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 статті  590 ЦКУ).
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна (іпотеки) є Закон України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ) відповідно до підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПКУ якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 ПКУ.
Так, порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) нерухомого майна визначено
статтею 172 ПКУ, згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Відповідно до пункту 172.2 статті 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 статті 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною пунктом  167.2 статті 167 ПКУ.
Оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна регламентується статтею 173 ПКУ, згідно з пунктом 173.1 статті 173 ПКУ якої дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 ПКУ.
Разом з цим пунктом 173.2 статті 173 ПКУ передбачено як виняток із положень пункту  173.1 статті 173 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ.
Згідно з пунктом 172.8 статті 172 та пунктом 173.8 статті 173 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомого та рухомого майна, крім їх успадкування та дарування.
Крім того, абзацом другим підпункту 165.1.16 пункту 165.1 статті 165 ПКУ встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики).
Враховуючи викладене вище, передача іпотекодержателю (обтяжувачу) права власності на предмет іпотеки (обтяження) в рахунок виконання основного зобов’язання за договором вважається продажем нерухомого або рухомого майна.
При цьому, якщо заставне майно, яке відчужується у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), було придбано за рахунок коштів такого кредиту, то дохід, отриманий внаслідок такого відчуження, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Разом з цим, якщо при реалізації заставного майна не виконуються умови абзацу другого підпункту 165.1.16 пункту 165.1 статті 165 ПКУ, то дохід, отриманий від такого відчуження, оподатковується відповідно до норм статей  172 – 173 ПКУ. 

 

 

24.02.2017

 

Як розрахувати розмір єдиного внеску  на заробітну плату працівника – інваліда, який працює у підприємця та отримує заробітну плату меншу від мінімальної?

 

Частиною п’ятою статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначено, що платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) – роботодавці нараховують ЄВ у розмірі 22 відс. до визначеної статтею 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ.
У разі якщо база нарахування ЄВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄВ, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно з частиною тринадцятою статті 8 Закону № 2464 ставка ЄВ у розмірі 8,41 відс. визначеної бази нарахування для працюючих інвалідів встановлена тільки для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди.
Вказана пільга не розповсюджується на ФОП, які використовують працю найманих працівників – інвалідів. Тобто ФОПі нараховують ЄВ на заробітну плату (дохід) працівників – інвалідів у розмірі 22 відс. до бази нарахування ЄВ.
Таким чином, для найманого працівника – інваліда, який працює у ФОП, де загальна сума заробітної плати (доходу) за місяць не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується дохід, та ставки ЄВ у розмірі 22 відс. до визначеної бази нарахування ЄВ.

 

Оподаткування військовим збором суми коштів, виданої на відрядження та яка надміру витрачена та не повернута в установлені терміни

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПКУ, зокрема фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт  1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Так, пунктом 163.1 статті 163 розділу ІV ПКУ передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 розділу ІV ПКУ (підпункт 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
Таким чином, сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 ПКУ, підлягає оподаткуванню військовим збором.

 

Нагадування про перелік документів, окрім податкових накладних, які дають право на нарахування податкового кредиту!
 
Відповідно до пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) підставою для нарахування сум податку на додану вартість (далі – ПДВ), що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, зокрема, є:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку);
в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до п. 36 підрозд. 2 розд. XX ПКУ;
г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до п. 208.2 ст. 208 ПКУ та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.
Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум ПДВ встановлює Кабінет Міністрів України.
Пунктом 201.11 ст. 201 ПКУ зазначено, що платник податку веде реєстр документів, зазначених у підпунктах «а» - «в» пункту 201.11 статті 201 ПКУ.
У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в ЄРПН зобов’язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

 

Порядок повернення зайво утриманого та перерахованого до бюджету податку на доходи нерезидента

 

Відповідно до пункту 103.11 статті 103 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України.
Необхідні документи подаються нерезидентом або посадовою (уповноваженою) особою, яка повинна підтвердити свої повноваження відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктом 103.12 статті 103 ПКУ контролюючий орган перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.
У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку контролюючий орган приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу Державного казначейства України.
У разі відмови в поверненні суми податку контролюючий орган зобов’язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь.
Орган Державного казначейства України на підставі висновку контролюючого органу перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надміру утримала податок з доходів нерезидента (пункт 103.13 статті 103 ПКУ).
Особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до міжнародного договору України, після отримання копії рішення контролюючого органу про повернення суми надміру сплачених грошових зобов’язань або після зарахування коштів від відповідного органу Державного казначейства України.
Кошти, які за рішенням контролюючого органу повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов’язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу Державного казначейства України не надсилається (пункт 103.14 статті 103 ПКУ).

 

 Нагадуємо про податкову знижку!
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві нагадує, що метою декларування доходів фізичних осіб є не тільки сплата податку до бюджету, а й повернення платникам сум податку на доходи фізичних осіб, надмірно сплаченого з їх заробітної плати в минулому податковому році.
Повернути частину податку на доходи фізичних осіб, сплаченого громадянами із заробітної плати, можна, зокрема, у разі реалізації права на податкову знижку. Згідно з положеннями ст. 166 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платники податку на доходи фізичних осіб мають право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.  
Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Кодексом.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).
У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Для реалізації права на податкову знижку платнику податку необхідно заповнити та подати декларацію до 31 грудня року наступного за звітним.

 

Центр обслуговування ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві - до послуг платників податків

 

Надання адміністративних послуг є одним з найважливіших завдань у взаємовідносинах фіскальних органів з платниками податків. Так, у Центрі обслуговування платників ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві відвідувачі мають можливість отримати весь комплекс адміністративних та інформаційних послуг безкоштовно. Для платників податків та громадян у приміщенні ЦОП розміщені інформаційні та тематичні стенди з питань застосування норм податкового законодавства, зразки заповнення заяв, податкової звітності, єдиного внеску та перелік адміністративних послуг.
Зокрема, протягом січня 2017 року відвідувачам Центру було надано 3732 адміністративних послуг. Найбільш затребуваною серед адміністративних послуг у січні була реєстрація книг обліку розрахункових операцій - зареєстровано понад 808 книг. На другому місці - видача довідки про відсутність заборгованості з платежів до бюджету, що контролюються органами фіскальних служб. З початку року нею скористалися 743 платника. 
Крім того, популярні послуги з видачі картки платника податків та внесення до паспорта громадянина даних про реєстраційний номер облікової картки платника – 632, надання витягу з реєстру платників єдиного податку – 366; внесення установи (організації) до Реєстру неприбуткових установ та організацій -346. Також не втрачає актуальності послуга з реєстрації книги обліку доходів та книги обліку доходів і витрат платникам єдиного податку -238, тощо.
Окрім отримання адміністративних та інформаційних послуг, відвідувачі Центру обслуговування платників мають можливість подати податкову звітність та отримати кваліфіковану усну консультацію з питань застосування податкового законодавства та сплати ЄСВ.
Нагадуємо, що Центр обслуговування платників працює: з понеділка по четвер з 9:00 до 18:00, у п’ятницю – 9:00 до 16:45, у суботу з 9:00 до 13:00. Перерва на обід – з 13:00 до 13:45.

 

Платникам земельного податку!

 

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві інформує платників податків, що в нормативно – правових актах, якими регулюється проведення нормативної грошової оцінки землі з 01 січня 2017 року відбулися зміни.
Так, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 25.11.2016 №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.
Окрім того, рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 року №217/217 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» внесено зміни до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року №23/23.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 розділу XIII Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), платники плати за землю ( крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Для підтвердження правильності обрахування  плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, належить звернутися до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 32а; Головного управління Держгеокадастру у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69 для отримання «Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки».
 
Нарахування єдиного внеску працівнику за основним місцем роботи, якщо сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, в розрізі окремих місяців не перевищує розмір мінімальної заробітної плати

 

Відповідно до пункту 1 частини першої статті  4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, ФО, які використовують найману працю та виплачують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами особам, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування ЄВ для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 є, зокрема, сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
Відповідно до частини п’ятої статті 8 Закону № 2464 ЄВ для платників, зазначених у статті 4 Закону № 2464 встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної статтею 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ.
У разі якщо база нарахування ЄВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ.
Статтею 25 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Підпунктом 1 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, визначено, що нарахування ЄВ за осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється за кожен місяць окремо таким чином:
визначається середньоденний розмір допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами шляхом ділення нарахованої суми такої допомоги на кількість днів, за які вона нарахована;
визначається сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, що припадає на кожен місяць окремо, шляхом множення середньоденного розміру такої допомоги на кількість календарних днів кожного місяця, за які вона нарахована;
визначається сума ЄВ для роботодавця шляхом множення розрахованої суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами за кожен місяць окремо на розмір ЄВ, встановлений Законом № 2464 для зазначеної категорії платників.
Таким чином, якщо після розподілу суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами така сума за повний місяць становить менше мінімального розміру заробітної плати, ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується зазначена сума, та ставки ЄВ у розмірі 22 відсотка.
У разі, якщо листок непрацездатності починається протягом місяця, де загальна сума нарахованого доходу (сума заробітної плати за відпрацьований час та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності) становить менше мінімального розміру, ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується зазначений дохід, та ставки ЄВ у розмірі 22 відсотка.
У разі якщо листок непрацездатності закінчується протягом місяця, де сума допомоги по тимчасовій непрацездатності не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, та ставки ЄВ у розмірі 22 відсотка.

 

Повідомляйте про корупційні правопорушення!

 

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві нагадує платникам, що з метою упередження корупційних правопорушень Ви можете цілодобово звертатися до управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у м. Києві з інформацією щодо протиправних дій та зловживань з боку податківців та митників міста Києва за телефоном: 461-77-34.

 

06.02.2017

 Оподаткування доходу при обміні інвестиційного активу на об’єкт нерухомого майна при виході фізичної особи з числа засновників
 
Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) при застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 ПКУ податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об’єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Запровадження обов’язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов’язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 пункту  170.2 статті 170 ПКУ.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються, зокрема, операції з:
обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;
зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку;
повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.    
Згідно з підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПКУ до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Відповідно до норм пункту 170.2 статті 170 ПКУ платник податку, який проводить операції з інвестиційними активами має право скористатися послугами професійного торговця цінними паперами, включаючи банк та укласти договір з таким торговцем про виконання ним функцій податкового агента.
Враховуючи викладене вище, дохід фізичної особи, яка при виході з числа засновників (учасників) такого емітента обмінює свій інвестиційний актив на об’єкт нерухомого (рухомого) майна, оподатковується за нормами, встановленими пунктом 170.2 статті 170 ПКУ. Тобто, при отриманні доходу (інвестиційного прибутку) при обміні інвестиційного активу на об’єкт нерухомого (рухомого) майна фізична особа повинна надати податкову декларацію у встановленому порядку та сплатити податок на доходи фізичних осіб .

 

Оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми виграшу у державну лотерею!
 
Основні засади державного регулювання лотерейної сфери в Україні, створення сприятливих умов для розвитку лотерейного ринку встановлено Законом України від 06 вересня 2012 року № 5204-VI «Про державні лотереї в Україні» (далі – Закон № 5204).
Приз (виграш) – кошти, майно, майнові чи немайнові права, які підлягають виплаті (видачі) гравцю у разі його виграшу в державну лотерею відповідно до оприлюднених умов її проведення (стаття 1 Закону № 5204).
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді виграшів, призів (підпункт 164.2.8 пункту 164.2 статті  164 ПКУ).
Особливості нарахування (виплати) та оподаткування виграшів та призів регулюється п. 170.6 статті 170 ПКУ, згідно з підпунктом 170.6.1 якого податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати, надання) на його користь доходу у вигляді виграшів (призів) у лотерею чи в інші розіграші, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).
Відповідно до підпункту 170.6.2 пункту 170.6 статті 170 ПКУ податковим агентом - оператором лотереї у строки, визначені ПКУ для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків), із загальної суми виграшів (призів), виплачених за податковий (звітний) місяць гравцям у лотерею.
Крім того, податкові агенти - оператори лотереї у податковому розрахунку, подання якого передбачено підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ, відображають загальну суму нарахованих (виплачених) у звітному податковому періоді доходів у вигляді виграшів (призів) та загальну суму утриманого з них податку. При цьому у податковому розрахунку не зазначається інформація про суми окремого виграшу, суми нарахованого на нього податку, а також відомості про фізичну особу - платника податку, яка одержала дохід у вигляді виграшу (призу) (підпункт  170.6.2 пункту  170.6 статті  170 ПКУ).
Також слід зазначити, що під час нарахування (виплати) доходів у вигляді виграшів у лотерею або в інших розіграшах, які передбачають попереднє придбання платником податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, не беруться до уваги витрати платника податку у зв’язку з отриманням такого доходу (підпункт 170.6.4 пункту 170.6 статті 170 ПКУ)
Доходи, зазначені у пункті 170.6 статті  170 ПКУ, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.
Таким чином, дохід у вигляді виграшів (призів) у державну грошову лотерею включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків.

Суми внесків на обов’язкове страхування водіїв на підприємстві не включаються до складу загального оподатковуваного доходу працівників

 

Нагадуємо, що згідно з підпунктом 165.1.5 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми внесків на обов’язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших, ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Обов’язковим страхуванням є страхування, яке здійснюється на виконання норм законодавчих актів. Так, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов’язковим згідно з вимогами Закону України від 1 липня 2004 року №1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».    
Таким чином, суми внесків на обов’язкове страхування, що сплачуються підприємством за своїх працівників згідно з договором про обов’язкове страхування, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу працівників.
При цьому, у податковому розрахунку ф. № 1-ДФ суми таких внесків відображаються з ознакою доходу «132».

 

Врахування курсових різниць при визначенні доходу підприємця – платника єдиного податку

 

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Постановою Національного банку України від 12.11.2003 № 492 затверджена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб’єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу ХІУ Податкового кодексу (далі - ПКУ).
Відповідно статті 292 ПКУ доходом для фізичної особи - підприємця є дохід отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 ПКУ.
При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (пункт 292.5 статті 292 ПКУ).
Отже, для фізичної особи - підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу відображаються у національній валюті України, а показники, виражені в іноземній валюті, з одночасною вказівкою їх еквівалента у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату проведення операції.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).
Курсова різниця, яка виникає при перерахунку операцій виражених в іноземній валюті, не є доходом фізичної особи – підприємця платника єдиного податку.

 

Розмір єдиного внеску для підприємців на загальній системі оподаткування без найманих працівників

 

Відповідно до пункту 4 частини першої статті  4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП платники ЄП.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної статтею 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ (частина п’ята статті 8 Закону № 2464).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті  7 Закону № 2464 ЄВ для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, ФОП, які обрали загальну систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують ЄВ у розмірі 22 відс. на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

 

Нарахування єдиного внеску на суми компенсації втрати заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, що нарахована працівнику, після його звільнення

 

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для роботодавців є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною другою статті 7 Закону № 2464 для осіб, які, зокрема, отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, ЄВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Зазначений порядок нарахування ЄВ поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).
До фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати (підпункт 2.2.8 пункту 2.2 розділу ІІ Інструкції № 5).
Отже, суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, що нараховується після звільнення працівника, є базою нарахування ЄВ.

 

Звітність з єдиного внеску особами, які провадять незалежну професійну діяльність без використання праці найманих працівників

 

Форми та строки подання звітності передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі – Порядок № 435).
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 435 страхувальники – платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), зазначені, зокрема, в п. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464)
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Особи, які провадять незалежну професійну діяльність без використання найманої праці, формують та подають звіт самі за себе один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом.
Звітним періодом є календарний рік.
Звіт подається за формою згідно таблиць 3, 4 додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» до Порядку № 435 із зазначенням типу форми «початкова» (пункт  4 розділу ІІІ Порядку № 435).

 

Нагадуємо про нюанси застосування податкової соціальної пільги

 

Згідно з пунктом 169.2.1 пункту 169.2 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги (підпункт 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 ПКУ).
Тобто, податкова соціальна пільга застосовується до місячного доходу, незалежно від дня подання в даному місяці заяви працівником.

 

Порядок виправлення помилок, допущених у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за минулі звітні періоди
 
Самостійне виправлення помилок здійснюється, як і раніше шляхом уточнення показників декларації відповідно до ст. 50 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), а саме: в уточнюючій Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація), або у складі Декларації за поточний звітний (податковий) період з поданням Додатка ВП.
Показники Додатка ВП до Декларації відображаються у двох таблицях:
показники таблиці 1 аналогічні показникам основної Декларації та відображають дані виправлених показників за звітний (податковий) період, що уточнюється;
показники таблиці 2 відображають результати виправлення помилок, дані з яких переносяться до рядків 27-30, 32-34, 36-38 Декларації.
Слід звернути увагу, що при самостійному виправленні помилок по щомісячних авансових внесках з податку на прибуток підприємств у рядку 36 Декларації зазначається сума збільшення або зменшення податкового зобов’язання з щомісячного авансового внеску у розрахунку за один календарний місяць.
У разі самостійного виправлення помилок за звітні (податкові) періоди до 1 січня 2015 року заповнюються показники таблиці 2, а у рядках таблиці 1 проставляються прочерки. Про зазначене вказує примітка 8 у Додатку ВП до Декларації.
У разі самостійного виправлення помилок в уточнюючій декларації за звітні (податкові) періоди до 1 січня 2015 року платниками заповнюються рядки 27-28, 30-31, 32, 34-35, 36 та 38-39 Декларації, що відображають результат уточнення податкових зобов’язань.
Оскільки основні показники, що обраховуються для визначення об’єкта оподаткування за новими правилами, суттєво змінилися, то для самостійного виправлення помилок за новою формою за звітні (податкові) періоди до 01 січня 2015 року платники мають право скористатися нормами п. 46.4 ст. 46 розд. ІІ ПКУ щодо подання доповнення до податкової декларації, яке може бути складено за довільною формою та буде використано контролюючим органом при аналізі показників такої декларації. У такому разі платник зазначає про цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації, а доповнення до декларації вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації.
Вказані роз’яснення надані листом ДФС від 04.01.2016 № 102/7/99-99-19-02-01-17.

 

 

24.01.2017 

 

З 1 січня стартувала деклараційна кампанія – 2017
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомляє, що з початку 2017 року стартувала кампанія декларування громадянами доходів, одержаних протягом 2016 року.
За вибором платника податків декларації подаються за місцем своєї податкової адреси особисто або уповноваженою на це особою; поштою або засобами електронного зв’язку.
Звертаємо увагу, що поштою документи потрібно надсилати з повідомленням про вручення та з описом про вкладення не пізніше, ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання. Якщо ж декларація подається в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису, то надсилати її потрібно не пізніше закінчення останньої години граничного строку подання.
У Центрі обслуговування платників ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФс у м. Києві за адресою6 пров. Політехнічний, 5а у разі необхідності платники зможуть отримати безкоштовні консультації і допомогу в заповненні податкової декларації про майновий стан і доходи. Бланки декларацій надаються платникам податків безкоштовно.
Також нагадуємо, що з 1 січня 2017 рокузапроваджується нова форма декларації, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 15 вересня 2016 року №821 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року №859».
Детальніше про особливості деклараційної кампанії 2017 року можна дізнатися за посиланням http://sfs.gov.ua/. 
 
 
Терміни подання декларації про майновий стан і доходи
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві інформує про граничні терміни подання податкової декларації про майновий стан і доходи, отримані протягом 2016 року:
для громадян та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, – до 01 травня року, що настає за звітним. Останній день подання декларації за 2016 рік – 03.05.2017;
для підприємців (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування)  – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (року). Останній день подання декларації за 2016 рік – 09.02.2017;
Нагадуємо, що обов’язок щодо подання декларації у платників податків виникає:
при отриманні доходів не від податкових агентів (тобто від інших фізичних осіб, які не зареєстровані як самозайняті особи). До таких доходів відносяться, зокрема, доходи від надання в оренду рухомого або нерухомого майна іншим фізичним особам; успадкування чи отримання в дарунок майна не від членів сім’ї першого ступеня споріднення тощо;
при отриманні від податкових агентів доходів, які не підлягали оподаткуванню при виплаті, але які не звільнені від оподаткування. До таких доходів відноситься, зокрема, операції з інвестиційними активами;
при отриманні іноземних доходів;
та в інших випадках, передбачених законодавством, зокрема, при отриманні у власність майна за рішенням суду.
Обов'язок платника податку щодо подання декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи виключно:
від податкових агентів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених ІV розділом ПКУ;
від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до ІV розділу ПКУ;
у вигляді об'єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПКУ.
 
Суми індексації заробітної плати за попередні податкові періоди та іх відображення  у податковому розрахунку формою 1ДФ при проведенні річних перерахунків 
 
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб податком на доходи фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ).
Підпунктом 164.2.1 пункту  164.2 статті 164 ПКУ встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування (абзац третій підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті169 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку у вигляді індексації заробітної плати не підпадає під дію підпункту 169.4.2 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, тому оподаткування доходу проводиться у відповідному податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статтею 167 ПКУ (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).
Разом з тим, згідно з підпунктом ,,б” пункту 176.2 статті 176 ПКУ особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, доходи у вигляді заробітної плати, включаючи індексацію, нараховані (виплачені) платнику податку, зазначаються в податковому розрахунку за формою № 1ДФ за ознакою доходу «101».
Враховуючи викладене, суми індексації заробітної плати, зокрема за попередні періоди, відображаються в податковому розрахунку за ф. 1ДФ у тому кварталі, в якому проводиться таке нарахування (виплата).
 
 
Підприємці на загальній системі оподаткування та особи, що провадять незалежну професійну діяльність з 1 січня 2017 року повинні сплачувати ЄВ за період, в якому не отримували дохід
 
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) ФОП, у тому числі ФОП платниками ЄП, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, які набувають чинності з 01 січня 2017 року.
Платники ЄВ зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄВ (пункт 1 частини другої статті  6 Закону № 2464).
ЄВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).
Відповідно до підпунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є ФОП, у тому числі ФОП платники ЄП, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у підпунктах  4 (крім ФОП платників ЄП) та 5 частини першої статті4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464).
Мінімальний страховий внесок – це сума ЄВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Максимальна величина бази нарахування ЄВ – це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується ЄВ (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 2464).
З 01.01.2017 ФОП платники ЄП та ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону № 2464 у редакції Закону № 1774).
Зазначена норма не застосовується до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже, починаючи з 2017 року, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої цим Законом. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464).
Відповідні роз’яснення надані листом ДФС від 30.12.2016 № 41658/7/99-99-13-02-01-17.
 
 
Несвоєчасне перерахування ЄВ з вини банківської установи – дії суб’єкта господарювання
 
Відповідно до частини дванадцятої статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) органи ДФС застосовують до банків фінансові санкції, зокрема: за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування банками на рахунки органів ДФС сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій ст. 25 Закону № 2464, органами ДФС нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум (пункт 1 частини 12 статті 25 Закону № 2464).
Фінансові санкції до суб’єктів господарювання за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ визначено частиною 11 статті 25 Закону № 2464, яка не передбачає застосування органом ДФС до суб’єкта господарювання штрафних санкцій у випадку несвоєчасногоперерахування (неперерахування) ЄВ з вини банку.
Поряд з цим, відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених ПКУ, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відповідно до пункту 129.7. статті 129 ПКУ не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.
Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів, платежів розпочинається з моменту такого відновлення.
Таким чином, орган ДФС не застосовує до суб’єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) ЄВ з вини банку.
Суб’єкт господарювання повинен надати до органу ДФС заяву з копіями платіжних документів, що засвідчують факт подання їх до установи банку.
 
 
Порядок подання звітності з ЄВ та сплати внеску у разі зміни місцязнаходження
 
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) зобов’язаний подавати звітність та сплачувати до фіскального органу за основним місцем обліку платника ЄВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом  7 розділу  ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, якщо страхувальник із числа страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 цього розділу, у звітному періоді змінює місцезнаходження, або місце реєстрації, або місце проживання (поза межами територіального обслуговування фіскального органу, в якому він перебував на обліку), звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до фіскального органу за новим місцем взяття на облік.
Таким чином, у разі зміни суб’єктом господарювання протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, звітність про суми нарахованого ЄВ подається та сплачується за новим місцем взяття на облік.
 
Нагадування про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для юридичних осіб
 
Нагадуємо, що підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) визначено, що платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне, від земельної ділянки (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Тобто, граничним терміном подання Декларації є 19 лютого звітного року.
Якщо останній день строку подання податкової Декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20 статті 49 ПКУ).
Разом з тим, відповідно до норм підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПКУ податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами і доповненнями якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Тобто, граничний термін сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, – 29 числа місяця, що наступає за звітним кварталом.
Нормами ПКУ не передбачено перенесення термінів сплати податків і зборів, якщо останній день сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день.
Тому, якщо останній день сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, припадає на вихідний або святковий день, то його потрібно сплатити напередодні встановленого граничного терміну.
 
 
Терміни подання податкової декларації з плати за землю
 
Згідно з підпунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 ПКУ).
Відповідно до пункту 286.4 статті 286 ПКУ за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
У разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
 
 
 

 


 
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.