ОФІЦІЙНИЙ САЙТ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
 
Головна Пошук e-mail

el_zvern.png
grafik-priyomiv.jpg
 
grom_obgovor_2016.jpg
 baner_shrda.png
pereimenuv.png
partnerski_proektu.png
banner17067.jpg
2d4c64573e448af2cecbc17abba85ef7_1434053164_medium.png
obgovorennja.jpg
vidkr_urjad.png
city_light_new_03.jpg
shvydka_jur_dopomoga.png
museum_.gif
ban_osbb2210.jpg
derjava.jpg

Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

karta1.jpg

Лічильник відвідувань

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1044
mod_vvisit_counterВчора5068
mod_vvisit_counterНа цьому тижні19590
mod_vvisit_counterЗа місяць91171
mod_vvisit_counterЗа весь час5298373
ДФС району Надрукувати Надіслати електронною поштою
06.02.2017

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

Керівництво ДПІ у Шевченківському районі:

КРИЖАНОВСЬКИЙ Віктор Іванович

В. о. начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ  ДФС у м. Києві - перший заступник начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ  ДФС у м. Києві

КОРНІЄВСЬКА Ольга Михайлівна

- заступник начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

 

Адреси: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26 тел: 044-238-95-57, 044-238-92-54, 044-482-34-86
пров. Політехнічний, 5а тел: 044-238-95-57
вул. Щербакова, 48а, чергова частина податкової міліції тел: 044-443-99-47


Телефон приймальні громадян: 044-482-34-83
Код ДПІ у Шевченківському районі - 2659
Податковий номер (Код ЄДРПОУ ДПІ) – 39561761

Офіційний сайт ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві:  http://kyiv.sfs.gov.ua/

Офіційна поштова скринька: Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

Поштова скринька щодо отримання запитів на публічну інформацію: Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script. Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

Поштова скринька для подання громадянами письмових звернень в електронному вигляді:  Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script. Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

 

 

 

Новини

 

 

06.02.2017

 Оподаткування доходу при обміні інвестиційного активу на об’єкт нерухомого майна при виході фізичної особи з числа засновників
 
Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) при застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 ПКУ податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об’єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Запровадження обов’язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов’язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 пункту  170.2 статті 170 ПКУ.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються, зокрема, операції з:
обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;
зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку;
повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.    
Згідно з підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПКУ до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Відповідно до норм пункту 170.2 статті 170 ПКУ платник податку, який проводить операції з інвестиційними активами має право скористатися послугами професійного торговця цінними паперами, включаючи банк та укласти договір з таким торговцем про виконання ним функцій податкового агента.
Враховуючи викладене вище, дохід фізичної особи, яка при виході з числа засновників (учасників) такого емітента обмінює свій інвестиційний актив на об’єкт нерухомого (рухомого) майна, оподатковується за нормами, встановленими пунктом 170.2 статті 170 ПКУ. Тобто, при отриманні доходу (інвестиційного прибутку) при обміні інвестиційного активу на об’єкт нерухомого (рухомого) майна фізична особа повинна надати податкову декларацію у встановленому порядку та сплатити податок на доходи фізичних осіб .

 

Оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми виграшу у державну лотерею!
 
Основні засади державного регулювання лотерейної сфери в Україні, створення сприятливих умов для розвитку лотерейного ринку встановлено Законом України від 06 вересня 2012 року № 5204-VI «Про державні лотереї в Україні» (далі – Закон № 5204).
Приз (виграш) – кошти, майно, майнові чи немайнові права, які підлягають виплаті (видачі) гравцю у разі його виграшу в державну лотерею відповідно до оприлюднених умов її проведення (стаття 1 Закону № 5204).
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді виграшів, призів (підпункт 164.2.8 пункту 164.2 статті  164 ПКУ).
Особливості нарахування (виплати) та оподаткування виграшів та призів регулюється п. 170.6 статті 170 ПКУ, згідно з підпунктом 170.6.1 якого податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати, надання) на його користь доходу у вигляді виграшів (призів) у лотерею чи в інші розіграші, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).
Відповідно до підпункту 170.6.2 пункту 170.6 статті 170 ПКУ податковим агентом - оператором лотереї у строки, визначені ПКУ для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків), із загальної суми виграшів (призів), виплачених за податковий (звітний) місяць гравцям у лотерею.
Крім того, податкові агенти - оператори лотереї у податковому розрахунку, подання якого передбачено підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ, відображають загальну суму нарахованих (виплачених) у звітному податковому періоді доходів у вигляді виграшів (призів) та загальну суму утриманого з них податку. При цьому у податковому розрахунку не зазначається інформація про суми окремого виграшу, суми нарахованого на нього податку, а також відомості про фізичну особу - платника податку, яка одержала дохід у вигляді виграшу (призу) (підпункт  170.6.2 пункту  170.6 статті  170 ПКУ).
Також слід зазначити, що під час нарахування (виплати) доходів у вигляді виграшів у лотерею або в інших розіграшах, які передбачають попереднє придбання платником податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, не беруться до уваги витрати платника податку у зв’язку з отриманням такого доходу (підпункт 170.6.4 пункту 170.6 статті 170 ПКУ)
Доходи, зазначені у пункті 170.6 статті  170 ПКУ, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.
Таким чином, дохід у вигляді виграшів (призів) у державну грошову лотерею включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків.

Суми внесків на обов’язкове страхування водіїв на підприємстві не включаються до складу загального оподатковуваного доходу працівників

 

Нагадуємо, що згідно з підпунктом 165.1.5 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми внесків на обов’язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших, ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Обов’язковим страхуванням є страхування, яке здійснюється на виконання норм законодавчих актів. Так, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов’язковим згідно з вимогами Закону України від 1 липня 2004 року №1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».    
Таким чином, суми внесків на обов’язкове страхування, що сплачуються підприємством за своїх працівників згідно з договором про обов’язкове страхування, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу працівників.
При цьому, у податковому розрахунку ф. № 1-ДФ суми таких внесків відображаються з ознакою доходу «132».

 

Врахування курсових різниць при визначенні доходу підприємця – платника єдиного податку

 

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Постановою Національного банку України від 12.11.2003 № 492 затверджена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб’єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу ХІУ Податкового кодексу (далі - ПКУ).
Відповідно статті 292 ПКУ доходом для фізичної особи - підприємця є дохід отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 ПКУ.
При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (пункт 292.5 статті 292 ПКУ).
Отже, для фізичної особи - підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу відображаються у національній валюті України, а показники, виражені в іноземній валюті, з одночасною вказівкою їх еквівалента у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату проведення операції.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).
Курсова різниця, яка виникає при перерахунку операцій виражених в іноземній валюті, не є доходом фізичної особи – підприємця платника єдиного податку.

 

Розмір єдиного внеску для підприємців на загальній системі оподаткування без найманих працівників

 

Відповідно до пункту 4 частини першої статті  4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП платники ЄП.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної статтею 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ (частина п’ята статті 8 Закону № 2464).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті  7 Закону № 2464 ЄВ для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, ФОП, які обрали загальну систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують ЄВ у розмірі 22 відс. на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

 

Нарахування єдиного внеску на суми компенсації втрати заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, що нарахована працівнику, після його звільнення

 

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для роботодавців є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною другою статті 7 Закону № 2464 для осіб, які, зокрема, отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, ЄВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Зазначений порядок нарахування ЄВ поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).
До фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати (підпункт 2.2.8 пункту 2.2 розділу ІІ Інструкції № 5).
Отже, суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, що нараховується після звільнення працівника, є базою нарахування ЄВ.

 

Звітність з єдиного внеску особами, які провадять незалежну професійну діяльність без використання праці найманих працівників

 

Форми та строки подання звітності передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі – Порядок № 435).
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 435 страхувальники – платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), зазначені, зокрема, в п. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464)
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Особи, які провадять незалежну професійну діяльність без використання найманої праці, формують та подають звіт самі за себе один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом.
Звітним періодом є календарний рік.
Звіт подається за формою згідно таблиць 3, 4 додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» до Порядку № 435 із зазначенням типу форми «початкова» (пункт  4 розділу ІІІ Порядку № 435).

 

Нагадуємо про нюанси застосування податкової соціальної пільги

 

Згідно з пунктом 169.2.1 пункту 169.2 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги (підпункт 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 ПКУ).
Тобто, податкова соціальна пільга застосовується до місячного доходу, незалежно від дня подання в даному місяці заяви працівником.

 

Порядок виправлення помилок, допущених у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за минулі звітні періоди
 
Самостійне виправлення помилок здійснюється, як і раніше шляхом уточнення показників декларації відповідно до ст. 50 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), а саме: в уточнюючій Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація), або у складі Декларації за поточний звітний (податковий) період з поданням Додатка ВП.
Показники Додатка ВП до Декларації відображаються у двох таблицях:
показники таблиці 1 аналогічні показникам основної Декларації та відображають дані виправлених показників за звітний (податковий) період, що уточнюється;
показники таблиці 2 відображають результати виправлення помилок, дані з яких переносяться до рядків 27-30, 32-34, 36-38 Декларації.
Слід звернути увагу, що при самостійному виправленні помилок по щомісячних авансових внесках з податку на прибуток підприємств у рядку 36 Декларації зазначається сума збільшення або зменшення податкового зобов’язання з щомісячного авансового внеску у розрахунку за один календарний місяць.
У разі самостійного виправлення помилок за звітні (податкові) періоди до 1 січня 2015 року заповнюються показники таблиці 2, а у рядках таблиці 1 проставляються прочерки. Про зазначене вказує примітка 8 у Додатку ВП до Декларації.
У разі самостійного виправлення помилок в уточнюючій декларації за звітні (податкові) періоди до 1 січня 2015 року платниками заповнюються рядки 27-28, 30-31, 32, 34-35, 36 та 38-39 Декларації, що відображають результат уточнення податкових зобов’язань.
Оскільки основні показники, що обраховуються для визначення об’єкта оподаткування за новими правилами, суттєво змінилися, то для самостійного виправлення помилок за новою формою за звітні (податкові) періоди до 01 січня 2015 року платники мають право скористатися нормами п. 46.4 ст. 46 розд. ІІ ПКУ щодо подання доповнення до податкової декларації, яке може бути складено за довільною формою та буде використано контролюючим органом при аналізі показників такої декларації. У такому разі платник зазначає про цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації, а доповнення до декларації вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації.
Вказані роз’яснення надані листом ДФС від 04.01.2016 № 102/7/99-99-19-02-01-17.

 

 

24.01.2017 

 

З 1 січня стартувала деклараційна кампанія – 2017
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомляє, що з початку 2017 року стартувала кампанія декларування громадянами доходів, одержаних протягом 2016 року.
За вибором платника податків декларації подаються за місцем своєї податкової адреси особисто або уповноваженою на це особою; поштою або засобами електронного зв’язку.
Звертаємо увагу, що поштою документи потрібно надсилати з повідомленням про вручення та з описом про вкладення не пізніше, ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання. Якщо ж декларація подається в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису, то надсилати її потрібно не пізніше закінчення останньої години граничного строку подання.
У Центрі обслуговування платників ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФс у м. Києві за адресою6 пров. Політехнічний, 5а у разі необхідності платники зможуть отримати безкоштовні консультації і допомогу в заповненні податкової декларації про майновий стан і доходи. Бланки декларацій надаються платникам податків безкоштовно.
Також нагадуємо, що з 1 січня 2017 рокузапроваджується нова форма декларації, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 15 вересня 2016 року №821 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року №859».
Детальніше про особливості деклараційної кампанії 2017 року можна дізнатися за посиланням http://sfs.gov.ua/. 
 
 
Терміни подання декларації про майновий стан і доходи
 
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві інформує про граничні терміни подання податкової декларації про майновий стан і доходи, отримані протягом 2016 року:
для громадян та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, – до 01 травня року, що настає за звітним. Останній день подання декларації за 2016 рік – 03.05.2017;
для підприємців (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування)  – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (року). Останній день подання декларації за 2016 рік – 09.02.2017;
Нагадуємо, що обов’язок щодо подання декларації у платників податків виникає:
при отриманні доходів не від податкових агентів (тобто від інших фізичних осіб, які не зареєстровані як самозайняті особи). До таких доходів відносяться, зокрема, доходи від надання в оренду рухомого або нерухомого майна іншим фізичним особам; успадкування чи отримання в дарунок майна не від членів сім’ї першого ступеня споріднення тощо;
при отриманні від податкових агентів доходів, які не підлягали оподаткуванню при виплаті, але які не звільнені від оподаткування. До таких доходів відноситься, зокрема, операції з інвестиційними активами;
при отриманні іноземних доходів;
та в інших випадках, передбачених законодавством, зокрема, при отриманні у власність майна за рішенням суду.
Обов'язок платника податку щодо подання декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи виключно:
від податкових агентів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених ІV розділом ПКУ;
від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до ІV розділу ПКУ;
у вигляді об'єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПКУ.
 
Суми індексації заробітної плати за попередні податкові періоди та іх відображення  у податковому розрахунку формою 1ДФ при проведенні річних перерахунків 
 
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб податком на доходи фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ).
Підпунктом 164.2.1 пункту  164.2 статті 164 ПКУ встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування (абзац третій підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті169 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку у вигляді індексації заробітної плати не підпадає під дію підпункту 169.4.2 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, тому оподаткування доходу проводиться у відповідному податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статтею 167 ПКУ (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).
Разом з тим, згідно з підпунктом ,,б” пункту 176.2 статті 176 ПКУ особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, доходи у вигляді заробітної плати, включаючи індексацію, нараховані (виплачені) платнику податку, зазначаються в податковому розрахунку за формою № 1ДФ за ознакою доходу «101».
Враховуючи викладене, суми індексації заробітної плати, зокрема за попередні періоди, відображаються в податковому розрахунку за ф. 1ДФ у тому кварталі, в якому проводиться таке нарахування (виплата).
 
 
Підприємці на загальній системі оподаткування та особи, що провадять незалежну професійну діяльність з 1 січня 2017 року повинні сплачувати ЄВ за період, в якому не отримували дохід
 
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) ФОП, у тому числі ФОП платниками ЄП, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, які набувають чинності з 01 січня 2017 року.
Платники ЄВ зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄВ (пункт 1 частини другої статті  6 Закону № 2464).
ЄВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).
Відповідно до підпунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є ФОП, у тому числі ФОП платники ЄП, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у підпунктах  4 (крім ФОП платників ЄП) та 5 частини першої статті4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464).
Мінімальний страховий внесок – це сума ЄВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Максимальна величина бази нарахування ЄВ – це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується ЄВ (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 2464).
З 01.01.2017 ФОП платники ЄП та ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону № 2464 у редакції Закону № 1774).
Зазначена норма не застосовується до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже, починаючи з 2017 року, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої цим Законом. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464).
Відповідні роз’яснення надані листом ДФС від 30.12.2016 № 41658/7/99-99-13-02-01-17.
 
 
Несвоєчасне перерахування ЄВ з вини банківської установи – дії суб’єкта господарювання
 
Відповідно до частини дванадцятої статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) органи ДФС застосовують до банків фінансові санкції, зокрема: за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування банками на рахунки органів ДФС сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій ст. 25 Закону № 2464, органами ДФС нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум (пункт 1 частини 12 статті 25 Закону № 2464).
Фінансові санкції до суб’єктів господарювання за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ визначено частиною 11 статті 25 Закону № 2464, яка не передбачає застосування органом ДФС до суб’єкта господарювання штрафних санкцій у випадку несвоєчасногоперерахування (неперерахування) ЄВ з вини банку.
Поряд з цим, відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених ПКУ, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відповідно до пункту 129.7. статті 129 ПКУ не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.
Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів, платежів розпочинається з моменту такого відновлення.
Таким чином, орган ДФС не застосовує до суб’єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) ЄВ з вини банку.
Суб’єкт господарювання повинен надати до органу ДФС заяву з копіями платіжних документів, що засвідчують факт подання їх до установи банку.
 
 
Порядок подання звітності з ЄВ та сплати внеску у разі зміни місцязнаходження
 
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) зобов’язаний подавати звітність та сплачувати до фіскального органу за основним місцем обліку платника ЄВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом  7 розділу  ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, якщо страхувальник із числа страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 цього розділу, у звітному періоді змінює місцезнаходження, або місце реєстрації, або місце проживання (поза межами територіального обслуговування фіскального органу, в якому він перебував на обліку), звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до фіскального органу за новим місцем взяття на облік.
Таким чином, у разі зміни суб’єктом господарювання протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, звітність про суми нарахованого ЄВ подається та сплачується за новим місцем взяття на облік.
 
Нагадування про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для юридичних осіб
 
Нагадуємо, що підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) визначено, що платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне, від земельної ділянки (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Тобто, граничним терміном подання Декларації є 19 лютого звітного року.
Якщо останній день строку подання податкової Декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20 статті 49 ПКУ).
Разом з тим, відповідно до норм підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПКУ податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами і доповненнями якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Тобто, граничний термін сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, – 29 числа місяця, що наступає за звітним кварталом.
Нормами ПКУ не передбачено перенесення термінів сплати податків і зборів, якщо останній день сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день.
Тому, якщо останній день сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, припадає на вихідний або святковий день, то його потрібно сплатити напередодні встановленого граничного терміну.
 
 
Терміни подання податкової декларації з плати за землю
 
Згідно з підпунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПКУ) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 ПКУ).
Відповідно до пункту 286.4 статті 286 ПКУ за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
У разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
 
 
 

 


 
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.